Пандемія нового коронавірусу вдарила по багатьом сферами нашого життя: економіці, освіті, культурі, туризму. Але, все ж, найбільшим випробуванням вона стала для медицини, у тому числі - для лікарів та лікарок, які з першого дня знаходяться на передовій боротьби з COVID-19.
Серед задіяних у медицині працівників жінок традиційно більше, відповідно, вони частіше і підхоплюють коронавірус на роботі. До того ж, їм доводиться справлятися з надзвичайним стресом, викликаним не лише роботою, але й деталями: наприклад, довге носіння захисних костюмів, рукавичок, застосування санітайзерів негативно впливають на шкіру. Окреме питання - це забезпечення особистої гігієни під час менструації. Протягом довгих робочих змін у стресовій обстановці засоби індивідуального захисту ускладнюють роботу, додаючи психологічного навантаження.
Однак гігієна і догляд за собою - те, про що не варто забувати навіть у таких умовах. Саме тому Фонд Народонаселення ООН в Україні підготував індивідуальні набори для працівниць у медичній сфері. До наборів увійшли засоби індивідуальної гігієни для жінок, засоби догляду за шкірою та інші корисні у таких умовах засоби. Усього Фонд, прагнучи полегшити роботу жінкам у медичній системі, надав набори 27 лікарням з 5 областей України та м.Києва.
Ми поспілкувалися з жінками, які працюють у лікарнях, і задіяні у боротьбу з пандемією. Ось їхні історії.
Мар’яна Загаровська
Мар’яна Загаровська - чергова медсестра, яка виконує обов’язки старшої медсестри у Городенківській центральній районній лікарні Івано-Франківської області. Вона працює в інфекційному відділенні, яке відкрили на початку березня.
З Мар’яною говоримо одразу після її зміни. Голос втомлений, але вона докладно розповідає про свою роботу.
Про початок пандемії Мар’яна говорить із зітханням. Раніше інфекційне відділення у лікарні було закрите. У березні відділення відкрили, набрали штат чергових медсестер та молодших медсестер. З березня Мар’яна і колеги мали одного лікаря, який є завідуючим відділення.
У березні-квітні це було єдине інфекційне відділення лікарні, але вже у травні воно розширилося, на базі інших відділень: на базі дитячого відділення, неврологічного, терапевтичного… Кілька тижнів тому інфекційне відділення розгорнули і на п’ятий відділ.
Прикарпаття стабільно залишається у лідерах за кількістю випадків COVID-19. Райони Івано-Франківської області перебувають у “помаранчевій” та “червоній” карантинних зонах. Городенківській район на кінець серпня перебуває у “червоній” зоні. Загалом у області померло від коронавірусу більше 200 осіб.
Мар’яна розповідає, що у кожному відділенні лікарні є чергові медсестри, пост чергових та молодших медсестер, і лікуючий лікар - один на кожне відділення.
Кількість хворих зростає з кожним днем. Городенківська лікарня є опорною - однією з 11 у області. До цього закладу звозять хворих і з сусідніх районів: зокрема, з Верховенського та Снятинського.
Чимало хворих, за словами Мар’яни, лікуються вдома, а потім надходять до лікарні у критичному стані - з сатурацією (насичення крові киснем), яка є нижче норми: 70-80%, при тому, що у дорослої здорової людини вона тримається на рівні 95-100%. Буквально у день розмови до відділення Мар’яни потрапили двоє кисневозалежних людей.
Коли почали послаблювати карантинні заходи, збільшилася і кількість пацієнтів. Наприклад, у Городенківському районі на початку липня зафіксували спалах COVID-19 через весілля. Чим більше люди нехтують карантинними обмеженнями, тим більше роботи у Мар’яни і її колег.
Медсестра розповідає, що у такій ситуації доводиться обирати, шукати, кого можна вже зняти з централізованого “кисню”, перевести на концентратор. Мар’яна ще раз наголошує, що нові хворі - тяжкі.
Психологічно працювати дуже важко, розповідає Мар’яна. “Бачиш реальну картину, яка є. Ти заходиш у кожну палату, у кожній палаті важкі люди, і до кінця зміни ти вже практично без сили ідеш додому”, - розповідає медсестра. Додому приходить виснажена, адже кожна людина намагається розповісти, як їй важко, а медперсонал намагається вислухати, підтримати.
Мар’яна наголошує, що їй пощастило: вона має підтримку у родині. Але все одно дуже важко працювати: фізично і морально. Персонал, фактично, цілодобово знаходиться у захисних костюмах, і розхід костюмів великий.
Про найскладніший випадок у своїй роботі Мар’яна пам’ятає навіть дату - 31 липня. Напруженим голосом медсестра розповідає, що у той день померла літня жінка, яка була у тяжкому стані, адже 10 днів лікувалася вдома. “Жінка на твоїх очах помирає, дві години ми її реанімували, але вона померла, - Мар’яна замовкає. - Ти розумієш, що все. І ти не можеш нічого зробити. Зі своєї сторони ми все зробили, ми жінку реанімували, але на твоїх очах людина просто помирає”. Але це ще не кінець - треба підтримувати родичів. Хоча вони й бачили, розуміли, що жінка у тяжкому стані, родичі все одно до такого не готові. “Важко пояснювати їм, що ваша мама померла”, - у Мар’яни надломлюється голос. Вона додає, що смертей стало дуже багато.
У практиці Мар’яни Загаровської було і інше випробування - ізоляція. Її відділення перебувало на ізоляції сорок днів: з 31 березня по 12 травня. Протягом цього часу Мар’яна та її колеги жили в лікарні, не виходячи за її територію. Харчувалися у лікарняній кухні. Всі свята, включаючи Пасху провели в стінах медзакладу. Лікарі, особливо жінки, під час пандемії стикаються з труднощами у догляді за собою. Костюми, рукавички, маски - усі вони негативно впливають на шкіру. Фонд Народонаселення ООН підготував для лікарів, які борються з COVID-19, спеціальні набори з засобами гігієни - важливі, але часто забуті деталі.
Мар’яні важко говорити про смерть. Вона каже, що за цим спостерігати дуже нелегко, але її відділення, як і всі інші, продовжують працювати.
Сільва Ястремська
Сільва Ястремська працює у Чернівцях, у інфекційному відділенні обласної клінічної лікарні. Вона медсестра, у її обов’язках - виконувати призначення лікаря, усі маніпуляції.
Чернівецька область майже повністю у “червоній” карантинній зоні. З початку пандемії коронавірусу, як тільки вона дісталася України, Чернівці та область - у лідерах за кількістю випадків. На початок вересня у цій західній області - понад 11 тисяч випадків. Інфекційне відділення Чернівецької обласної лікарні від початку приймає середніх та тяжких хворих.
У відділенні, де працює Сільва, немає апарату ШВЛ, замість нього використовується прямий кисень. Хворих, які потребують додаткового кисню, відправляють у реанімаційне відділення.
Працюється важко, розповідає Сільва. “Хворих багато, а нас дуже мало. Хворі тяжкі - дуже тяжко стало працювати”, - зітхає медсестра.
Працює жінка від першого хворого, який потрапив до лікарні наприкінці лютого-на початку березня. Сільва розповідає, що перший хворий, власне, поступив саме на її зміні. Квітень був тяжким місяцем, адже був пік. “Було таке, що відправляли в реанімацію, було - що помирали”, - розповідає Сільва.
Окрім звичайних мешканців Чернівців та області, захворіло і чимало медиків. Коли залишилась пара медсестер, працювали і через день. Сама Сільва на COVID-19, на щастя, не хворіла. Засобами індивідуального захисту персонал забезпечений, хоча спочатку видавали і один-два костюми. Але тепер, розповідає Сільва, стали видавати костюми, маски і респіратори. Долучилися до допомоги не лише органи влади, але і міжнародні організації. Фонд Народонаселення ООН в Україні надавали допомогу лікарні, де працює Сільва: набори з засобами гігієни, які мають полегшити життя жінок на передовій COVID-19.
На питання, коли було складніше: зараз чи на початку пандемії - медсестра розповідає, що зараз ситуація нагадує квітневу. У червні стало трошки легше, але з середини літа почалося те, що було навесні: багато людей надходять до лікарні, у тому числі тяжкі.
Сільва працює на передовій боротьбі з коронавірусом вже півроку. Фізично працювати не так тяжко, адже це відносно звичні обов’язки медсестри, але психологічно - дуже важко. Хворі часто мають претензії, ситуація з ліками теж неоднозачна: їх то видають, то ні. “Я їх розумію, вони хворі люди. Але я їм сказала: “порозумійте і мене, здорову, бо мені теж дуже тяжко”. Їх багато, а я одна”.
Причини збільшення нових випадків Сільва вбачає в тому, що відкрилися ринки, кафе, бари, ресторани. Люди, на думку медсестри, просто не розуміють, що таке пандемія коронавірусу. Сільва каже, що насправді люди дуже далекі від ситуації: їм здається, що їх це не торкнеться. “Я їм сказала: “приходьте до нас, не треба працювати навіть. Просто посидьте на стільці добу у тих комбінезонах, у тих умовах”. І тоді побачать, що це (пандемія - ред.) є”, - ділиться медсестра. Часто стикається вона і з тим, що люди вважають це “політикою”.
Свою роботу Сільва любить, але зізнається, що психологічні навантаження витримувати досить важко. Медсестра нагадує, що треба триматися один від одного на дистанції. Сільву турбує те, що люди знову починають активно відвідувати масові заходи, забуваючи про правила. У жінки є дитина, яка пішла у десятий клас, але той факт, що діти підуть до школи, а також що люди все менше дотримуються правил, викликає у Сільви розгубленість і непевність.
“Я не знаю, що далі буде. Я хочу сказати людям, щоб вони дотримувалися правил, бо COVID-19 є дуже важкою хворобою”, - додає наостанок Сільва Ястремська.
Наталія Костіна
Вона лікарка інфекційного підрозділу обласної клінічної лікарні у Чернівцях. Її лікарня та відділення, зокрема, приймають середніх та тяжких пацієнтів з COVID-19 з самого початку пандемії коронавірусу на території України.
Саме у Чернівцях виявили перший випадок коронавірусу в Україні. Сталося це наприкінці лютого. З тих пір Чернівецька область залишається у лідерах за кількістю випадків захворювання на COVID-19 і майже повністю перебуває у “червоній” зоні.
“Коронавірусна інфекція у нас розпочалася з першого хворого, який поступив до нас 29 лютого 2020 року. І 3 березня прийшло підтвердження, що у нього - COVID-19. І відтоді у нас почалися робочі будні”, - розповідає Наталія.
Наталія залучена у боротьбу з пандемією від першого випадку. Вона працює з COVID-19 вже більше, ніж півроку. Засобами захисту Наталія і її колеги забезпечені, але тим не менш, у Чернівецькій області перехворіло на коронавірус чимало медпрацівників: станом на середину серпня, коронавірусом інфікувалися 820 медпрацівників Чернівецької області.
До Чернівців, особливо на початку пандемії, була прикута чимала увага медіа. Про лікарню, де працює Наталія, знімали та писали репортажі різні ЗМІ. Вона і сама ставала героїнею репортажів, адже одна з перших зустріла в Україні коронавірус.
На початку квітня, розповідає Наталія, було менше хворих, але з середини квітня і дотепер до лікарні надходять багато людей. На питання, чи побільшало випадків під кінець літа, лікарка розповідає, що нових хворих дійсно стало більше. Вона додає, що практично усе відділення заповнене.
Наталя не вважає, що можна говорити про покращення ситуації. В день нашої розмови Україна перетнула позначку у 100 тисяч випадків, а всього за декілька тижнів майже три тисячі нових випадків на день стали для країни нормою.
Для хворих на коронавірус у лікарні виділено більше ста місць, з яких більшість на момент нашої розмови було зайнято.
“На мою думку, люди стали менше звертати увагу на карантинні заходи. Я сама була на Калинівському базарі у нас в Чернівцях, десь тиждень тому. З усього базару тільки одна я ходила у масці”, - розповідає про причини збільшення кількості хворих Наталія.
Лікарка закликає усіх дотримуватися правил карантину, правил загальної та особистої гігієни та просить не забувати ретельно мити руки та дотримуватися дистанції. Наталія бажає усім не хворіти та залишатися здоровими.
Наталія Дьоміна
Наталія Дьоміна - заступниця генерального директора КНП "Івано-Франківська обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради". З нею говоримо телефоном у той час, коли вона йде до свого кабінету. Паралельно з нашою розмовою вона вирішує ще чимало робочих справ.
Окрім роботи у лікарні, Наталія також залучена до штабу по боротьбі з ліквідацією COVID-19 при Івано-Франківській ОДА. Також вона є головним позаштатним експертом з ВІЛ-інфекції та СНІДу при департаменті охорони здоров'я Івано-Франківської ОДА.
Івано-Франківськ разом з Коломиєю, Калушем та деякими районами області перебуває у “червоній” зоні. Саме у обласному центрі найбільша кількість хворих у порівнянні з іншими населеними пунктами області.
Заклад, де працює Наталія, першим був залучений до боротьби з коронавірусом у області - його визначили опорним. “Ми найперші цілий березень працювали з першими хворими на COVID-19”, - розповідає Наталія.
Після того, з кінця березня, вона залучена до штабу, у якому займалися аналізом поширення захворюваності. Також у штабі Наталія з’ясовувала ситуацію з матеріально-технічним забезпеченням засобами захисту, ШВЛ та іншими необхідними для боротьби з пандемією речами.
У квітні кількість хворих стала більше - а на додачу до цього звільнилося і багато людей. Звільнялися, розповідає Наталія, з різних причин, не завжди через коронавірус. “З головним лікарем прийняли рішення про те, що я все-таки більше повертаюся до лікарні, буду працювати з колективом по лікувальній роботі. Треба було підтримати колектив”, - розповідає Наталія. Рішення погодили з головою ОДА, тож робота в штабі залишилася лише після обіду - а більшість часу йшла на пацієнтів з COVID-19.
Усіх хворих Наталія не оглядає, але як заступниця генерального директора, має приймати важкі рішення, у тому числі стосовно тяжких пацієнтів, наприклад, щодо зміни тактики лікування. Є багато роботи і по співпраці з НСЗУ.
Наталія також розповідає, що до допомоги лікарні долучаються меценати. Івано-Франківська лікарня отримала допомогу волонтерів та організацій. Допомагали лікарні як прості франківці, так і великі організації, зокрема, Фонд Народонаселення ООН в Україні. Фонд надав засоби індивідуальної гігієни для жінок, засоби для догляду за шкірою та інші, необхідні для роботи у надскладних умовах, засоби.
Розповідає Наталія Дьоміна і про організаційний бік роботи лікарні у період пандемії. Грошей, які виділяє НСЗУ, на оплату праці та медикаменти не вистачає, ділиться Наталія. “З березня ми працюємо як монопрофільний заклад. Ми приймаємо лише хворих з COVID-19. Усіх інших хворих з інфекційними захворюваннями ми не беремо, тому склалася ситуація, що коштів на оплату праці та медикаменти нам не вистачає”, - говорить про фінансову сторону Наталія.
У планах лікарні - закупівля та встановлення кисневої станції. Цей процес вимагає багато роботи і спілкування з владою від керівництва закладу. Але перш за все лікарня займається пацієнтами, і, як зізнається жінка, стає дедалі важче. У п’ятницю, коли ми спілкуємося, лікарня заповнена повністю, навіть на кілька пацієнтів більше, ніж персонал може прийняти - Наталія говорить, що це звично для цього дня тижня. Ліжок - 130, а пацієнтів - 138. Інтенсивна терапія також заповнена, а персоналу при цьому не вистачає.
Наталії важко навіть говорити. Спека, костюми - люди валяться з ніг. “Я пройшлася щойно по відділеннях, вийшла з реанімації - страшенно втомлена”, - говорить наостанок лікарка.
