Просування гендерної рівності — основа захисту гідності, прав і можливостей людини протягом усього життя — і запорука того, що відновлення не залишить нікого осторонь. UNFPA працює над просуванням гендерної рівності, посилюючи законодавство й політики, змінюючи шкідливі гендерні норми, розширюючи доступ до безпечних і інклюзивних послуг, а також підтримуючи участь і лідерство жінок у публічному житті.
UNFPA також працює з чоловіками та хлопцями, популяризуючи позитивні, ненасильницькі моделі маскулінності, стосунки, що базуються на взаємоповазі та справедливий розподіл обов’язків з догляду за дітьми та близькими. Адже сталі зміни можливі лише тоді, коли цілі спільноти разом протидіють дискримінації та запобігають насильству.
Повномасштабна війна загострила гендерну нерівність і змінила життя родин та громад. Масштабні руйнування житла й інфраструктури посилили відчуття небезпеки, а тривалий стрес війни серйозно вплинув на психічне здоров’я людей: багато хто живе з постійною тривогою, депресією та сильним емоційним виснаженням.
У цих умовах зростають ризики гендерно зумовленого насильства: зміна місця проживання, економічні труднощі та ослаблення інституцій підтримки роблять людей ще більш вразливими.
Коли системи тривалий час перебувають під ударом, гендерні норми можуть радикалізуватись, поглиблюючи нерівність. Жінки та дівчата стикаються зі зростанням неоплачуваної доглядової праці, небезпекою під час вимушеного переїзду, а також із труднощами в отриманні послуг і можливостей заробітку.
Війна впливає і на чоловіків і хлопців — через травматичний досвід, розлуку з родинами та суспільний тиск, що заохочує їх відповідати шкідливим уявленням про маскулінність. Ці виклики можуть посилювати конфлікти і напруження в родинах і спільнотах, якщо залишити їх без належної уваги.
Громади, які приймають переміщені родини, часто стикаються з перевантаженням локальної системи послуг. У той же час у прифронтових регіонах скорочується доступ до освіти, медичної допомоги та захисту.
Активний захист гендерної рівності — а не відсування її на другий план — допомагає запобігати насильству, підтримувати психічне здоров’я та зберігати соціальну згуртованість, необхідну для відновлення.
UNFPA працює з Урядом України, органами місцевого самоврядування, громадянським суспільством і партнерами, щоб інтегрувати гендерну рівність у процеси відновлення та повсякденну роботу інституцій.
Ключовий напрям роботи UNFPA — розвиток гендерно чутливої недискримінаційної освіти. Фонд ООН у галузі народонаселення допомагає освітянам переглядати навчальні програми й матеріали з урахуванням принципів рівності та створювати безпечні й інклюзивні класи — навіть під час війни.
UNFPA допомагає молодим людям розвивати соціальні й емоційні навички та внутрішню стійкість. Це зменшує ризики насильства й сприяє формуванню рівноправних стосунків, що базуються на повазі із раннього віку.
Паралельно UNFPA працює з залученням чоловіків. зокрема через підтримку мережі ТатоХаб. Це громадські простори, що заохочують батьків і чоловіків, включно із майбутніми татами, підтримувати культуру залученого батьківства. спільного догляду за дітьми та справедливого розподілу домашніх обов’язків. В ТатоХабах також допомагають переосмислити шкідливі стереотипи, що призводять до дискримінації й насильства.
Після початку повномасштабного вторгнення ці хаби дедалі частіше працювали, як сімейні простори. Вони надавали психосоціальну підтримку, зміцнювали родинні зв’язки та допомагали внутрішньо переміщеним родинам ставати частиною нових громад.
UNFPA також працює з окремими програмами для ветеранів і їхніх родин, визнаючи довготривалий соціальний вплив травми, пов'язаної з війною та важливість відновлення здорових, ненасильницьких стосунків удома.
Поєднуючи роботу з політиками й освітою, підтримку громад і залучення чоловіків, UNFPA допомагає зберігати гендерну рівність під час війни та робити її основою відновлення України.
Інвестиції в гендерну рівність під час війни та відновлення зміцнюють людський потенціал і стійкість суспільства. Коли жінки на рівних беруть участь у прийнятті рішень, громади краще визначають пріоритети інклюзивних послуг і відбудовують більш справедливі системи. А коли школи навчають рівності та недискримінації, молоді люди вчаться запобігати насильству й будувати стосунки на основі взаємоповаги.
