Go Back Go Back
Go Back Go Back
Go Back Go Back

Не чоловічі професії? Три історії чоловіків, які ламають стереотипи

Не чоловічі професії? Три історії чоловіків, які ламають стереотипи

News

Не чоловічі професії? Три історії чоловіків, які ламають стереотипи

calendar_today 28 April 2021

-
-

“Без стереотипів життя було б простішим”. Історія військового, який став вихователем

За спеціальністю Дмитро - технік-електромеханік. Після технікуму працював на залізниці, встиг відслужити в армії та навіть брав участь в АТО. Але у 29-річному віці Дмитро кардинально змінив своє життя: став інструктором з йоги, а на волонтерських засадах почав виховувати маленьких дітей в одному з благодійних фондів в Одесі. 

“Служба змінила мої погляди, і на роботу зокрема. Я зрозумів, що хочу допомагати дітям, а не возити людей у потягах”, - розповідає Дмитро. 

Новина про зміну роботи спочатку дивувала його друзів. “Майже у всіх це викликало подив, - каже чоловік, - всі починали одразу жартувати: "от тепер ти вусатий нянь!".

Проте подібні жарти Дмитра не надто бентежили. Навпаки - після здивування у людей часто виникає інтерес до його роботи. Інколи він навіть консультує своїх знайомих, яким цікаво спробувати нові методики виховання власних дітей.

Змінити професію для Дмитра було нелегко, адже для роботи у дитячому садочку необхідна спеціальна педагогічна освіта. Проте згодом він познайомився зі спеціалісткою по вихованню дітей за методикою Монтессорі. Вона саме набирала волонтерів для роботи з дітьми із малозабезпечених сімей.

“Вона поставила мені одне запитання: “хто для тебе ці діти?” Я відповів: “це просто маленькі люди, які ще не пристосувалися до життя. Я хочу їм допомогти”. І мене взяли”, - каже Дмитро. 

Після співбесіди він пройшов тритижневий тренінг і почав працювати. У центрі, де працює Дмитро, діти можуть вільно обирати заняття до душі, а він допомагає їм розкрити свої здібності. 

Він із задоволенням розповідає про своїх підопічних. Наприклад, деякі дуже цікавляться музикою і хочуть вчитися грати на інструментах. А дехто любить допомагати готувати їжу для інших: вони вчаться різати хліб, готувати салати. 

Дмитру подобається допомагати дітям пробувати себе в тому, що їм цікаво: “Їм стає потім цікаво допомагати іншим. І це мене надихає: те, що вони стають небайдужими”. 

Оскільки  робота у фонді волонтерська, основний дохід Дмитро отримує, займаючись йогою з клієнтами. Дружина Дмитра теж працює, і вони разом наповнюють сімейний бюджет. “Інколи я заробляю більше, а інколи - вона. І в цьому немає жодної проблеми”, - каже Дмитро.

Стереотип про те, що виховання дітей - лише жіноча робота, має піти в минуле, каже Дмитро. Він вважає, що сьогодні панують інші цінності, які допоможуть зруйнувати багатовікові догми про те, хто якою роботою може займатися. Чоловік переконаний, що життя було б простіше без таких застарілих уявлень.

“Хіба є різниця у тому, якої статі вихователь, якщо дитина з радістю біжить вранці до садочка, аби більше часу проводити саме там?”, - риторично цікавиться Дмитро.

 

“Приходили, аби дізнатися мою орієнтацію”. Історія чоловіка, що працює в салоні краси 

Віталій працює у студії косметології, де виконує роботу, яку в суспільстві заведено вважати не чоловічою": нарощує вії, робить татуаж, а віднедавна почав займатися власне косметологією.

Те, що робота в нього стереотипно не чоловіча, Віталія не бентежить, адже він отримує від неї справжнє задоволення. Але так було не завжди.

За освітою Віталій -  газоелектрозварювальник, він планував ходити в рейси на кораблях. Але після однієї невдалої спроби вирішив, що ця справа йому не до вподоби. І тому почав часто змінювати рід діяльності: певний час він пропрацював у модельному агентстві, потім - займався перекладом. Проте основна його робота була на митниці - він був оператором на митному терміналі. 

Сім років тому Віталій познайомився зі своєю дівчиною, з якою зараз він перебуває у цивільному шлюбі. Вона і привела його в індустрію краси - дівчина запропонувала йому спробувати себе у нарощуванні вій. Хлопець пішов на спеціальні курси і легко оволодів новою навичкою.

Вже восьмий рік Віталій працює в індустрії краси, і не планує змінювати діяльність, адже свою роботу нарешті любить. "По-перше, я дуже люблю поговорити, - каже Віталій і сміється, - особливо я люблю спілкуватися з жінками. Тому мені легко знаходити спільну мову з клієнтками". 

Майстер каже, що з дитинства захоплювався психологією, а робота в салоні для нього - це прекрасна можливість вислухати людину і спробувати проаналізувати її особисті проблеми. 

"Ми можемо щось обговорити, десь я можу допомогти, можливо, порадити щось. Мені це завжди подобалось", - каже Віталій і додає: часто клієнти приходять саме до нього, бо хочуть з ним поспілкуватися.

Чоловік, який працює у салоні краси - явище для багатьох незвичне, а тому Віталію часто доводиться стикатися із стереотипами через свою роботу. Траплялось і так, що клієнтки приходили суто для того, щоб поцікавитися, яка у Віталія сексуальна орієнтація. 

"Спочатку це було неприємно, але зараз я вважаю, що це просто кумедно", - згадує Віталій. Упереджене ставлення з боку клієнтів Віталій зміг використати собі на користь.  Як він каже, це був певний "хайп": люди ще більше цікавились майстром-чоловіком, який виконує "жіночу" роботу. Наприклад, клієнтки Віталія часто надають перевагу йому, адже шукають саме чоловічий погляд на красу.

Проте стаються і неприємні ситуації. Чоловік однієї з клієнток запідозрив, що майстер є коханцем його дружини. Як згадує Віталій, чоловік чекав на нього біля салону, а одного разу ледь не кинувся на нього із кулаками. "Я вчасно відійшов у бік. І зрештою все обійшлося: він заспокоївся. Але навіть до такого доходить", - пригадує Віталій.

Коли він лише починав працювати у салоні краси, з нього часто кепкували, в основному, поза очі: "Особисто мені ніхто не казав нічого, але час від часу я дізнавався про те, що наді мною жартують, від знайомих".

Часто жарти були саме гомофобні: ніби робота Віталія не достатньо чоловіча - "отже, гейська". "Чоловіки чомусь вважають, що нарощування вій - це несерйозна робота і не може бути по-справжньому цікавою чоловікам", - каже він.

Зараз цькування втихло, каже майстер, бо люди побачили, що робота естетиста може бути прибутковою, а сам майстер - успішним і затребуваним. "Коли я почав нормально заробляти і почав розвивати нашу спільну з дівчиною студію, недоброзичливці просто замовчали. Вони побачили, що я на своєму місці, і людям подобається результат моєї роботи. Тому ці питання самі по собі почали закриватися", - каже Віталій.

Естетист з Одеси є дійсно затребуваним: він їздив проводити майстер-класи до Чехії, а потім залишився трохи попрацювати у місцевому салоні. Черга з клієнтів і клієнток саме до нього вишукувалась така довга, що власниця ще довго не хотіла Віталія відпускати додому. Тому майстер впевнений: стереотип про те, що у сфері краси жінки є кращими фахівчинями за чоловіків, - це лише стереотип.

 

“А немає жінки-лікарки?”. Гінеколог про стереотипи та курйозні ситуації

Артем працює акушером-гінекологом вже п'ять років. І в його професії він скоріше - біла ворона, адже переважна більшість гінекологів - це жінки. На думку Артема, це через уявлення у суспільстві, що жінки краще розуміють інших жінок, а отже, і інтимні проблеми жінок нібито теж краще розуміють жінки.

Він прийшов у лікарську професію випадково: не мав ідей, куди вступати, а батьки жартома порадили вступати у медичний університет. З першого курсу студент подумував стати гінекологом. Але спочатку це були лише з корисливих мотивів, адже професія грошовита.

Згодом, опинившись у лікарні і залишаючись працювати на своїх перших чергуваннях, Артем зрозумів, що гінекологія йому до вподоби із професійної точки зору. Зараз свою роботу він описує так: "Гінекологи - це найщасливіші лікарі, тому що усі наші пацієнти видужують, а наші зусилля завжди виправдані".

Артем пояснює, найголовніше у роботі гінеколога - це щастя жінок, які приходять до нього на прийом. І він як лікар допомагає його забезпечити. Але через те, що він - чоловік, Артему часто доводиться стикатися зі стереотипами, недоречними і часто вульгарними жартами про свою роботу.  

"Гінекологія - це частина медицини, над якою, мабуть, знущаються найбільше через місце у тілі людини, з яким ми працюємо. Часто чуємо кпини і від лікарів інших спеціальностей", - каже Артем. 

Найбільше лікаря непокоять навіть не глузування, а ставлення до нього саме з боку пацієнток через сором. Артему буває важко пояснити, що він лише виконує свою роботу, а не має ще якісь недоречні інтереси. 

"Від початку роботи за спеціальністю, я стикався із курйозними ситуаціями. Одного разу о другій ночі приїхала жінка із кровотечею. До неї прийшов я, а вона знервовано питає: "невже ви будете мене оглядати? А немає жінки-лікарки? Але тоді був лише я", каже Артем. 

Коли він працював на чергуваннях, такі ситуації виникали часто. І це заважало нормальній роботі. За час у професії Артем вже звик до подібного ставлення від пацієнток - він вже знає, як необхідно будувати діалог: "Я завжди намагаюсь дотримуватися професійного етикету і спілкуюся із пацієнтками лише на тему їхнього здоров'я. Коли починаєш пояснювати їм, яка саме в них патологія, у чому є проблема, вони починають більше довіряти і ставитися до мене як до справжнього фахівця, не зважаючи на те, що я - чоловік". 

Професіоналізм гінеколога не має гендеру, вважає Артем. "У першу чергу ми особистості, але мало хто це розуміє. Буває дуже неприємно, коли тебе оцінюють по твоєму зовнішньому вигляду, а не по твоїх професійних навичках. Це неправильно", - каже він. 

 

Фото: фотопроєкт «Нечоловіча професія?» у рамках проєкту «ТАТОХАБ. Одеса», який реалізується громадською організацією «Громадський Рух «Віра, Надія, Любов» у партнерстві з фондом ООН у галузі народонаселення «ЄС за гендерну рівність: разом проти гендерних стереотипів та гендерно зумовленого насильства», що фінансується Європейським Союзом та реалізується спільно з структурою ООН Жінки та UNFPA.