Результати опитування громадської думки
В основі кампанії лежать результати національного репрезентативного опитування громадської думки щодо ставлення до домашнього насильства та впливу війни на нього.
Опитування проводилось на замовлення Офісу Віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції та Фонду Народонаселення ООН в Україні (UNFPA), компанія Gradus Research дослідила ставлення українців до проблем насильства. Аналізували обізнаність, здатність громадян ідентифікувати і реагувати на домашнє насильство, а також рівень несприйняття домашнього насильства серед українців.
Згідно з результатами дослідження, дві третини респондентів зіштовхувалися з домашнім насильством особисто чи спостерігали його у своєму оточенні. Вважають неприйнятними будь-які прояви домашнього насильства 68,7% опитаних (71,8% жінок і 65,3% чоловіків).
Водночас 75,6% опитаних громадян переконані, що звернення по допомогу у випадках домашнього насильства – на часі.
68,7% респондентів вважають будь-які прояви домашнього насильства неприйнятними. Частка жінок, які поділяють цю думку, значно вища ніж серед чоловіків: 71,8% проти 65,3%.
65,3% опитаних переконані, що лише кривдник несе відповідальність за сексуальне те гендерно зумовлене насильство. У цьому питанні чоловіки більше за жінок схильні виправдовувати кривдника або розділяти відповідальність між ним та жертвою (61,4% проти 68,9%).
Готовність реагувати на прояви насильства
75,2% респондентів вважають, що сторонні люди повинні реагувати на домашнє насильство батьків щодо дітей. Лише 7,4% стоять на позиції, що питання методів виховання дітей справа виключно батьків. Водночас 7,8% визнають, що насильство це проблема, але відкидають потребу звертатися по допомогу, а ще 9,5% вважають, що такі звернення “не на часі”.
Дещо менше - 63,8% визнають право підлітків-постраждалих від домашнього насильства звертатися за допомогою. Відсотки чоловічої та жіночої аудиторії суттєво відрізняються. 71,2% жінок і лише 55,7% чоловіків вважають, що підлітки мають звертатися по допомогу.
Цікаво, що значна кількість респондентів визнають, що насправді не знають, як діяти, якщо хтось з їхнього оточення або вони самі зіштовхнуться з насильством - 22,4%. Абсолютна більшість відповіла, що мають “приблизне уявлення” - 53,5%. Знають, що робити лише 18,4%.
Із запропонованих способів реагування на побачене насильство, найчастішим вибором серед респондентів є звернення до поліції - 54,2%. Питати у постраждалих про потребу допомоги вважають доцільним 41,7%. Найменша кількість респондентів готові відволікати кривдника (12%) або фізично втручатися (9,8%).
59,8% опитаних стверджують, що якби вони постраждали від насильства, то звернулися б по допомогу (напевно або скоріше за все). Не зверталися б 22%. Тут очікувано більшу готовність звертатися по допомогу висловлюють жінки (67,4% проти 51,5% чоловіків).
Більшість воліє звертатися насамперед до поліції (64,3%) та на “гарячі лінії” (49,7%). Цікавим спостереженням є вищий авторитет громадських організацій серед жінок порівняно з чоловіками (42,7% проти 34,9%).
Оцінка обізнаності щодо проблеми і попередження домашнього насильства
40% респондентів вважають, що вони добре обізнані з проблемою домашнього насильства. Але такий середній показник є результатом різних оцінок від чоловіків (32,3%) та жінок (47,1%). Натомість відповідь “щось чули, але недостатньо обізнані” обирає 41% респондентів.
Декларують бажання дізнатися більше про проблему 46,5%, і тут теж відповіді суттєво відрізняються залежно від статі (39,8% чоловіків і 52,7% жінок).
60,7% опитаних заявили, що мають лише приблизне уявлення про те, як діяти, щоб не постраждати від насильства.
Серед запропонованих варіантів дій найбільш популярним є встановлення здорових меж у стосунках - 46,3% та відповідальний вибір партнера - 38,9%. Найменш дієвим респонденти вважають користування інформаційними ресурсами та відвідування освітніх заходів.
Дослідження проведено компанією Gradus Research у вересні 2023 методом самостійного заповнення анкети респондентом на смартфоні, або в браузері за посиланням онлайн. Вибірка відображає структуру населення міст із кількістю мешканців більше 50 тисяч у віці 18-60 років за статтю, віком, розміром населеного пункту та регіоном. Розмір вибірки: 1194 респонденти.Опитано 1194 громадян у віці 18-60 років у містах із населенням більше 50 000.