39-річна жителька Хмельниччини Катерина не з розповідей, а з досвіду, знає, як це – залишитися сам-на-сам зі страшною проблемою. Жінка має форму розумової відсталості. Після заміжжя вона переїхала до будинку свого чоловіка, який через психічну інвалідність проживав зі своїм батьком. Але, замість підтримки в побуті, Катерина стикнулася з жахом систематичних ґвалтувань та принижень з боку свекра, що тривав 12 років.
За словами фахівчині місцевого денного центру соціально-психологічної допомоги Алли, яка працювала з постраждалою, насильство почалося одразу після переїзду жінки в будинок свекра – раніше ув'язненого за крадіжку. В ті часи в Україні бракувало уваги до явища домашнього насильства на різних рівнях – як з боку державних органів влади, так і серед суспільства, яке переважно замовчувало проблему.
"Він приходив до неї вночі, сексуально домагався, вступав в статеві зносини проти її волі. Боялася його не лише Катерина, але й її чоловік, його син. Він бачив, що коїться, але просто тікав в ці моменти з хати, говорячи, щоб вона розбиралася зі своїми проблемами сама", - каже Алла.
Підтримки Катерина не знаходила і в своїх батьках та близьких, до яких тікала після чергового зґвалтування. За словами фахівчині, через особливості психічного розвитку Катерини вони думали, що та фантазує. Але згодом й самі почали помічати нездорові прояви домагань та небажані доторки з його боку до жінки, втім обмежувалися лише зауваженнями. Виходу з цього пекла без підтримки найближчих Катерина не бачила – час від часу тікала з дому й навіть будучи вагітною ночувала на горищі. Поява онучки на свекра аж ніяк не вплинула, каже Алла.
"Окрім того, що він примушував невістку до статевих зносин, ще й використовував як наймичку. Вона йому мила ноги, одягала його, прибирала в хаті й ще потерпала від криків, обвинувачень, штовхань та навіть погроз ножем. Усе це – на очах дитини", - розповідає фахівчиня. Крім того, свекор контролював усі фінанси родини, тримаючи банківські картки з пенсією та соціальною допомогою подружжя в себе та видаючи гроші на потреби дитини. Звернутися до поліції, як каже Алла, жінка боялася. Ба більше – в моменти супротиву з боку невістки свекор сам не раз викликав правоохоронців та обмовляв її за "негідну поведінку".
Шансом на порятунок для Катерини стала випадковість – під час чергового сексуального знущання свекра над жінкою до будинку зайшла подружка доньки. Коли налякана дівчинка розповіла батькам про побачене й ситуація набула розголосу, близькі Катерини нарешті усвідомили жах, в якому жила жінка. Внаслідок ухвалення в 2017 році закону про запобігання та протидію домашньому насильству та активної адвокації недопустимості цього явища, рівень суспільної свідомості щодо проблеми помітно підвищився, як і ефективність роботи спеціалізованих органів допомоги.
"Саме матір цієї дівчинки разом з кумою Катерини привели її до нас в центр. Вона була така стривожена, як загнане цуценятко. Коли вони розповіли нам історію, ми вже оформили повідомлення до поліції, вказавши, що вона постраждала від усіх видів насильства. Але через брак доказів – сексуальне не взяли до уваги при розгляді справи, тому притягнути до відповідальності у повній мірі не вдалося", – розповідає Алла та додає, що кривднику винесли лише адміністративне покарання за вчинення домашнього насильства.
Окремою "пригодою" для фахівців/-чинь стало вилучення Катерини та її доньки з будинку кривдника. Як розповідає Алла, це нагадувало спецоперацію з викрадення. "Після розголосу свекор дуже пильнував Катерину. Коли ми приїхали мобільною бригадою соціально-психологічної допомоги, він був дуже агресивний. Одним фахівцям довелося відволікати його увагу, поки інші швиденько збирали речі постраждалої та тихенько виводили їх з донькою", – ділиться Алла.
Жінку з донькою розмістили у кризовій кімнаті, відкритій в межах проєкту UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, під назвою "Міста і громади, вільні від домашнього насильства". Там Катерині надали соціальну, психологічну, гуманітарну та юридичну допомогу, зокрема щодо винесення кривднику тимчасового заборонного припису. Як згадує фахівчиня, свекор розшукав Катерину з донькою по сусідам та навіть приходив до Алли із погрозами.
Особливо ця історія відбилася на доньці Катерини, яка за словами фахівчині, "постійно плакала, трусилася, вночі прокидалася від жахів, кричала". Після закінчення можливого терміну перебування у кризовій кімнаті родину скерували в обласний центр соціально-психологічної допомоги, де організували постраждалим медичний огляд та навчальний процес для дитини. Паралельно фахівці/-чині вирішували питання надання Катерині фінансової підтримки від UNFPA для поліпшення соціально-побутових умов. В підсумку з огляду на життєві обставини постраждалої гроші спрямували на купівлю власної нерухомості.
"Зараз триває процес оформлення документів з придбання будинку в іншому селі. А поки Катерина з донькою живе у тітки. В листопаді брала участь в груповому тренінгу для жінок. За цей час вона дуже змінилася – стала спокійніша, розважливіша. Не проти влаштуватися на роботу, щоб мати додатковий заробіток, у чому ми їй також допоможемо", – запевняє Алла.
Після втручання фахівців/-чинь та комплексної допомоги атмосфера в родині нарешті налагодилася. Як передає Алла, головною ознакою того Катерина вважає, що "дитина нарешті перестала плакати".
"Ми постійно на зв'язку і також ще вирішуємо питання щодо їхнього супроводу, адже через особливості психічного здоров'я жінки їм з донькою важливо мати сторонню допомогу", – зазначає фахівчиня.
Робота кризової кімнати та мобільної бригади соціально-психологічної допомоги є можливою в межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». Проєкт реалізується у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади та Великої Британії в межах програми UNFPA з протидії та запобігання гендерно зумовленому насильству.
