З початком повномасштабної війни проти України робота акушерки-гінекологині Тетяни Постоловської з Вінниці змінилась. Тепер тричі на тиждень, аби провести планові огляди клієнток, вона їде практично під двері їхніх домівок — у ті населені пункти області, де люди не мають змоги звернутися до фахівців вузького профілю.

"Ми повинні бути максимально доступними для людей", – зауважує в розмові лікарка, яка робить все можливе для забезпечення репродуктивного здоров'я жінок в умовах війни та постійного стресу. 

Присвятити своє життя допомозі іншим пані Тетяна, яка походить з родині лікарів, вирішила ще школяркою. Вона була в цьому настільки ствердна, що вже в 15 років почала працювати санітаркою в аптеці, щоби здобути досвід для вступу в омріяний медичний універститет, де згодом обрала галузь акушерства-гінекології. 

"Це дає шанс кожній родині народити здорову дитину в бажаний час", - зазначає лікарка. Наразі лікарка Постоловська очолює обласний центр планування сім'ї, репродукції людини та медико-генетичного консультування, де працює вже 24 роки.

Допомога на місцях

У травні лікарка Постоловська приєдналася до мобільної бригади репродуктивного здоров’я. У межах реагування на гуманітарну кризу в Україні Фонд народонаселення ООН у квітні запустив мобільні бригади у Київській, Львівській та Вінницькій областях. Бригади націлені на допомогу тимчасово переміщеним жінкам з регіонів, де тривають активні бойові дії, та оснащені медикаментами, інструментами, засобами контрацепції, тестами на ВІЛ, гепатити та захворювання, що передаються статевим шляхом.

«Оскільки Вінницька область є транзитною, від початку війни через нас проїхали близько 185 тисяч переселенців, серед яких 113 тисяч — жінки. Деякі з них згодом їхали далі, проте багато залишилися», — розповідає лікарка.

Протягом п'яти місяців лікарка Постоловська разом з акушеркою та терапевтом оглянула близько 3 000 пацієнтів у шести районах області - Липовецькому, Козятинському, Літинському, Барському, Немирівському та Калинівському.

Усі виїзди групи лікарів плануються у координації з департаментом охорони здоров’я та лікарями первинної ланки медицини на місцях.

«Сімейні лікарі у громадах вирішують, у які фельдшерсько-акушерські пункти області нам треба приїхати. Це залежить, зокрема, від кількості жінок репродуктивного віку та переселенок. Ми виїжджаємо не в районні центри, а в ті віддалені села, де роками немає акушера-гінеколога. Тому до нас потрапляли клієнтки, які не обстежувалися по п'ятнадцять років", - каже Тетяна Постоловська.

У таких громадах добре працює сарафанне радіо, зауважує лікарка, тому на момент приїзду бригади на медиків вже очікує черга з пацієнток.

«Було таке, що в Літині ми за день оглянули 43 людини. Це важко, адже кожному проводимо загальноклінічне, гінекологічне обстеження, беремо цитологічний мазок, робимо кольпоскопію, УЗД, а також огляд молочних залоз. Непросто, але припинити прийом, пославшись на втому, ми не можемо, допоки не оглянемо всіх охочих», — зазначає пані Постоловська.

Дві третини жінок — з патологіями

Понад дві третини оглянутих пацієнток мають ті чи інші захворювання малого таза, зауважує лікарка. За її словами, найбільш поширеними гінекологічними проблемами є порушення менструального циклу, передменструальний синдром, доброякісні утворення матки та дисплазії.

«Порушення ритму менструації є наслідком стресу. Також на цьому тлі на 10–15 відсотків побільшало випадків невиношування вагітності в порівнянні з довоєнним періодом. Таких клієнток після первинного огляду ми спрямовуємо в наш центр у Вінниці для подальшої допомоги сумісно з генетиками», — розповідає Постоловська.

Крім гінеколога, у бригаді працює терапевтка, завдяки чому необхідну допомогу отримують також чоловіки. Найбільш розповсюдженими серед них є кардіологічні захворювання, які, за словами Постоловської, становлять близько 60 відсотків від загальної кількості звернень. Також поширеними серед чоловіків є хвороби ендокринної системи, зокрема, цукровий діабет, проблеми зі шлунково-кишковим трактом, опорно-руховим апаратом, органами дихальної системи та ЛОР-органами.

Брак культури піклування про себе

Тетяна Постоловська каже, що основними викликами бригади при наданні допомоги населенню віддалених громад є історична недоступність допомоги та брак культури в ставленні до власного здоров’я. 

«В одному населеному пункті до нас прийшла жінка на десятому році менопаузи з внутрішньоматковою спіраллю, яку встановила 30 років тому. А їх ставлять лише на три роки. Втім, це не найстрашніше. Ми виявляли й великі міоми, ерозії, дисплазію, з якими жінки живуть десятки років, навіть не усвідомлюючи загроз», — нарікає гінекологиня.

На консультації до мобільних бригад звертаються люди різного віку, зокрема й підлітки. Проте середній вік пацієнтів - від 37 до 42 років.

«Ми їздили й у такі віддалені громади, де всі пацієнтки старші за 65 років. Проте чим ближче до Вінниці, тим більше жінок репродуктивного віку. Населення також омолодилося завдяки приїжджим переселенкам», — зауважує лікарка.

Робота з переселенками вимагає психологічного супроводу

За її словами, робота з внутрішньо переміщеними людьми може бути стресова і для самих лікарів.

«Під час нашого візиту внутрішньо переміщених жінок ми намагаємось прийняти першими, адже робота бригади націлена на них", – розповідає лікарка. 

"Дуже часто в них підвищений рівень тривожності. Як правило, наші запитання щодо їхньої медичної історії спричиняють певні асоціації, спогади з домом. Деякі переносять це нормально, однак для тих, кому немає куди повертатися, це досить болісно», — каже Постоловська. 

Пацієнтів, які потребують спеціалізованої допомоги, фахівці направляють до бригад психологічної допомоги. Іноді психологічної підтримки потребують і самі лікарі.

"Хоча ми вміємо справлятися зі стресовими ситуаціями, так чи інакше ми якось співпереживаємо і занурюємося в цей стан, - зазначила Постоловська. "Проблеми багатьох українців схожі, і ми також поділяємо цей біль. У разі необхідності ми звертаємося до психолога центру, щоб мати можливість продовжувати воювати на нашому фронті", – ділиться жінка.

Незважаючи на труднощі, гінеколог каже, що робота її надихає.

«Акушерство та гінекологія — це така духовна спеціальність із багатьма чинниками, які допомагають відродитися. Жінки, які одужали, вагітність тих, у кого було непліддя, народжені діти — все це нагадує нам, що життя продовжується - навіть під час війни», – каже лікарка.