Галина, керівниця КП "Волинська обласна інфекційна лікарня", Луцьк

Українці живуть з пандемією COVID-19 вже майже два роки, і цей період сильно змінив життя усієї країни. З моменту, коли хвороба прийшла в Україну, серед мешканців зареєстрували 4,13 мільйони випадків хвороби, а померли від неї – близько ста тисяч осіб. Пандемія не лише нанесла шкоду економіці, вона вплинула на усе суспільство.

Проте сильніше за решту COVID-19 вплинув на жінок, особливо - медпрацівниць, які знаходяться на передовій боротьби з хворобою з першого дня. Це стосується не лише лікарок-інфекціоністок, а всього медперсоналу: санітарок, медсестер та лікарського складу різних профілів. З поширенням вірусу в Україні все нові лікарні визначалися як опорні, тож кількість медичного персоналу, задіяного у боротьбі з COVID-19, зростала. Саме інфекційні відділення та лікарні першими почали приймати хворих на коронавірус, а також саме ці відділення працюють з тяжкими хворими, що додає складнощів у роботі, зокрема і психологічно.

Галина є керівницею Волинської обласної інфекційної лікарні, де надають  допомогу хворим на COVID-19 з самого початку пандемії. Зараз захворюваність в області загалом зменшилася, але з вересня по листопад до лікарні надходило багато хворих. Загалом у Волинській області за період пандемії зафіксували 103 тисячі випадків, а померли – понад дві тисячі людей.

І без того важка робота медиків та медикинь ускладнюється необхідністю використовувати численні засоби індивідуального захисту при роботі з хворими на COVID-19. Серед таких засобів, приміром, маски, захисні костюми, антисептики, рукавички, щитки. Для тих, хто працює у інфекційній лікарні, такі засоби – не новина, але це не означає, що персоналу працювати легше.

«Професія інфекціоніста в різні періоди інфекційної захворюваності пов’язана з дотриманням дезінфекції, вимог протиепідемічного режиму. Коронавірусна інфекція відноситься до небезпечних інфекцій, тому надання допомоги хворим обов’язково з використанням засобів індивідуального захисту», - розповідає пані Галина про реалії роботи своєї лікарні.

Постійне застосування засобів індивідуального захисту не просто ускладнює роботу чи створює психологічний та фізичний дискомфорт. Такі умови роботи можуть впливати на особисту гігієну, пошкоджувати шкіру, викликати почервоніння, лущення, дерматит тощо. Тривале знаходження у захисних костюмах, респіраторах та рукавичках може значно зашкодити медпрацівницям, адже ці засоби, а також темп та складність роботи з хворими на COVID-19 ускладнюють особисту гігієну, зокрема під час менструації.

Для того, щоб допомогти з вирішенням цієї проблеми та підтримати медичних працівниць, задіяних у боротьбі з коронавірусом, Фонд ООН у галузі народонаселення та  Європейський Союз передали п’ять тисяч санітарних наборів у лікарні України. Реалізована у рамках програми “WE ACT: Діємо задля жінок та їхніх можливостей”, ця допомога має на меті мінімізувати негативний вплив постійної роботи в засобах особистого захисту на здоров’я та комфорт жінок, які працюють на передовій боротьби з COVID-19.

Фото: UNFPA Україна/Андрій Крєпкіх

У набори, що отримали медичні працівниці у різних областях України, входять, зокрема, очищаючі засоби для тіла, дезодоранти, прокладки, натільна білизна. Такі набори отримали і працівниці лікарні, якою керує пані Галина. Вони є особливо важливими, адже для кожного медика потрібен час  на особисті потреби.

Жінки в Україні становлять 83,1% медичних працівників, і це є одним з підтверджень того, що пандемія серйозно вплинула саме на жінок. Лікарня, де працює Галина, не виняток: усього у Волинській обласній інфекційній лікарні працює 212 медиків, і 208 з них – жінки. Набори, передані до лікарень, покликані полегшити роботу медпрацівницям, допомагаючи підтримувати здоров’я та гігієну.

Як керівниця, Галина бачить виклики пандемії з різних сторін. Зокрема, медиків в період спалаху COVID-19 спіткали і організаційні виклики.

«Пандемія коронавірусної інфекції співпала з реформою медичної системи. Це створило нові вимоги до персоналу, організаційні зміни», – розповідає Галина про особливості роботи у цей майже дворічний період.

Робота медика у пандемію – виснажлива на усіх рівнях. За “доковідним” життям Галина та її колеги так чи інакше сумують - дуже сподіваються, що вони повернуться до того режиму роботи, що був раніше.

Якими б стійкими та психологічно витривалими не були медичні працівники та працівниці, тривала робота з небезпечною хворобою виснажує морально та фізично. Персоналу доводиться стикатися зі смертю, людським горем, працюючи на межі своїх можливостей. Враховуючи, що рівень захворюваності знову зростає, підтримка медикинь є дуже важливою.

 

Олена, старша медична сестра, КНП «Золотоніська районна багатопрофільна лікарня», Золотоноша

Остаточну та повну оцінку усім впливам пандемії на суспільство давати ще зарано, але що можна говорити з упевненістю – весь цей час найбільший удар тримають медичні працівники та працівниці. У напруженому режимі працюють не лише інфекційні лікарні та відділення, але й лікарні широкого профілю та інші відділення, переобладнані під роботу з хворими на COVID-19.

Може здаватися, що працівникам інфекційних лікарень має бути легше – вони ж бо підготовлені та звиклі до роботи з вірусними та іншими хворобами. Проте це не зовсім так, адже часто до таких відділень потрапляють пацієнти та пацієнтки  з більш тяжким перебігом хвороби. А боротьба за життя таких пацієнтів завжди складна та емоційно виснажлива.

Саме така ситуація у лікарні, де працює Олена. В їхньому відділенні Золотоніської центральної районної лікарні, що на Черкащині, обладнаний так званий «прямий кисень», тож пацієнтів привозять у тяжкому або середньо-тяжкому стані. Через це особливого полегшення у порівнянні з попередніми місяцями не відчувається. Найтяжчою хвилею COVID-19 Олена називає саме останню – ту, що почалася восени 2021.

У відділенні, де працює Олена, працюють приблизно 35 жінок на різних посадах: санітарки, медсестри, лікарки. У ще одному відділенні лікарні, яке також працює з хворими на COVID-19, медпрацівниць приблизно стільки ж. По суті, увесь персонал відділень – це жінки, чоловіків - менше десятка. 

Фото: UNFPA Україна/Андрій Крєпкіх

Під час роботи у складних умовах пандемії працівникам медичної сфери майже не залишається часу на особисті потреби, адже робота вимагає постійної концентрації, емоційної та фізичної напруги. До того ж, ситуація ускладнюється через засоби індивідуального захисту, які треба постійно носити. І хоча костюми, щитки, маски та рукавички захищають від поширення вірусу, постійне знаходження у них негативно впливає на шкіру, слизові оболонки.

Для того, щоб полегшити дискомфорт медпрацівниць, Фонд ООН у галузі народонаселення та Європейський Союз у рамках програми “WE ACT: Діємо задля жінок та їхніх можливостей” закупили і передали близько п’яти тисяч гігієнічних наборів для медпрацівниць у лікарні у тих регіонах, де лікарні найбільше навантажені роботою з хворими на COVID-19. Такі набори отримали і у Золотоноші Олена та її колеги.

«У нас інфекційне відділення, тож ми завжди працюємо з засобами індивідуального захисту, – розповідає Олена. – Під час COVID-19 додалися лише комбінезони. А так ми вже звикли працювати з антисептиками, іншими засобами. Проте у комбінезонах працювати по-справжньому важко».

Відділення «загартоване» роботою з різними хворобами, включно з гепатитами та іншими серйозними інфекціями. Тим не менш, робота в добу пандемії коронавірусу ускладнилася, тож Олена та її колеги з вдячністю відзначають гігієнічні набори, які вони отримали. У них було все, що дійсно потрібне медпрацівницям щоденно, тож знадобилися вони усім.

Оскільки більшість – понад 80% – працівників медичної сфери в Україні – жінки, гігієнічні набори, до яких увійшли натільна білизна, дезодоранти, прокладки, очищаючі засоби для тіла тощо, є дуже важливими для покращення робочих умов медикинь, що працюють на передовій боротьби з пандемією COVID-19. 

І хоча Олена говорить спокійно і виважено, навіть жартує, вона відзначає, що працювати з хворими на COVID-19 особливо важко.

«Морально виснажуєшся, та й фізично. Тому що хворі дійсно у тяжкому стані», - додає пані Олена втомленим голосом.

Загалом у Черкаській області станом на кінець 2021 року від коронавірусної хвороби померли дві з половиною тисячі людей. За кожним померлим стоїть горе родин та боротьба, яка залишає відбиток на медиках.

У розмові про відпочинок та час на особисті потреби Олена не багатослівна, але розповідає, що хотілося б мати довшу відпустку. Для неї, як і для багатьох її колег, це можливість відпочити від напруженої роботи останніх двох років, особливо враховуючи, що Олена та її відділення працюють з тяжкими пацієнтами. Звісно, хотілося б відпочивати більше, але робота є роботою

На завершення розмови Олена бажає усім залишатися здоровими. Хоч якою б складною не була робота з COVID-19, медики знаходять у собі сили залишатися бадьорими та працювати на передовій захисту України від пандемії коронавірусу. 

 

Юлія, старша медична сестра, КНП ЗМР «Міська лікарня №9», Запоріжжя

Нескінченний потік хворих. Велике навантаження. Так можна охарактеризувати режим роботи кожної лікарні в Україні, яка приймає пацієнтів з COVID-19, і лікарня пані Юлії – не виключення.

Юлія працює старшою медсестрою у Запоріжжі. На момент розмови ситуація покращилася і рівень захворюваності зменшився, проте пацієнти середньої тяжкості продовжують надходити. Але вже хоча б не сильно зайняті ліжка – відчувається спад хвороби.

Всього у Запорізькій області з початку пандемії зареєстрували 181 тисячу випадків хвороби на момент розмови - грудень 2021 року. Померли від COVID-19 тут трохи більше п’яти тисяч людей. На кінець грудня 2021 року область досі перебуває у «червоній» карантинній зоні – така ситуація триває з жовтня. Осіння хвиля була найскладнішою для Юлії та її відділення – вирував штам «Дельта».

І хоча пандемія вплинула на усіх людей, жінки зазнали більш негативного впливу від обмежень та навантажень на медичну систему. Наприклад, це проявляється у тому, що медичних працівниць статистично більше, ніж працівників – і у лікарні Юлії підтверджується ця закономірність. Більш того, у її відділенні усі працівники – жінки. 

«Коли до реанімації біжиш, забуваєш все на світі, хапаєш, біжиш, тягнеш – аби лише врятувати пацієнта», - розповідає пані Юлія про своє відділення, посміхаючись. Каже, що немає такого, чим би вони, жінки, відрізнялися від колег-чоловіків у роботі.

Однак попри те, що медичні працівниці вже «втягнулися» у такий режим роботи за період пандемії, вони відчувають втому. Важка робота медикинь помножується на необхідність працювати у захисних костюмах, щитках у процесі порятунку тяжких хворих.

«Пацієнти продовжують надходити, знаходяться на лікуванні. Ми вже настільки довго в такому режимі працюємо, що нам вже здається, що вже не вийти з цього тяжкого режиму. Здається, що труднощі вже усі подолали і можемо працювати вже будь з чим», - розповідає Юлія.

Щоб допомогти та підтримати працівниць медичної сфери у пандемію, Європейський Союз та Фонд Народонаселення ООН в Україні у межах програми “WE ACT: Діємо задля жінок та їхніх можливостей” передали лікарням тисячі гігієнічних наборів. Набори складаються з найбільш потрібних та важливих засобів особистої гігієни: дезодоранти, прокладки, натільна білизна, засоби для очищення шкіри. Адже робота у засобах особистого захисту – дуже тяжка і негативно впливає, наприклад, на шкіру.

«Засоби індивідуального захисту дуже ускладнюють роботу, – підтверджує Юлія. – Тому що ти біжиш у них, доводиться багато у них рухатися. Я працюю старшою медсестрою: комусь погано, ти вскакуєш, забуваєш, що його на себе треба надівати, в масках, рукавичках біжиш, тому що треба рятувати пацієнта. У щитках, масках теж тяжко дуже, тому що 24 години ти біля пацієнта. Складно працювати у всіх цих засобах. Тому сподіваємося, що скоро це все скінчиться».

У відділенні Юлії відзначають користь таких гігієнічних наборів. Працівниці вдячні за турботу з огляду на особливі потреби саме жінок, адже питанню особистої гігієни в контексті репродуктивного здоров'я зазвичай не приділяють достатньої уваги. З наповнення знадобилося усе: і футболки, і засоби гігієни, адже медпрацівниці багато часу проводять на роботі.

Фото: UNFPA Україна/Андрій Потапов

Співробітниці лікарні радіють, що є підтримка не лише один одного, а і ззовні. Адже робота з хворими на COVID-19 по-справжньому складна: і фізично, і психологічно.

Колектив для Юлії – єдиний хороший момент за період пандемії. Усі працівниці дуже дружні і працюють «нога в ногу», тож саме колектив є чимось таким, що дає хороші враження, адже в самій роботі з COVID-19 позитиву небагато: люди помирають, а медпрацівники у цей момент – ніби між життям і смертю.

Найбільше Юлія сумує за тим, як вона та її колеги працювали раніше, у “доковідні” часи, за колишнім режимом та стилем роботи. Юлія та її колеги втомилися від цієї хвороби та постійної напруги, з якою пов’язана робота з COVID-19. 

«Втомилися вже і від сліз: дивишся на цих родичів, хочеш їм допомогти – а усе, що можемо, ми вже і так робимо. Хочеться вже нам повернутися у наш звичний режим. Ми сподіваємося, що це все закінчиться скоро», – втомлено додає Юлія, але з надією у голосі.

У відділенні чекають на щорічну відпустку – хоча б на два тижні, щоб перепочити від постійного стресу роботи з хворими. Саме відпустка дозволяє відволіктися від роботи і переключитися думками на щось хороше, на відпочинок. Але у відділенні Юлії всі свою роботу люблять і радіють і тій відпустці, що мають, навіть якщо іноді хочеться, щоб вона була довшою.

Мрія і бажання усіх у відділенні, щоб пандемія скінчилася якомога швидше і як вони, так і усі люди, змогли повернутися до звичного життя. Юлія та її колеги закликають усіх вакцинуватися та захищати себе, адже саме так можна зупинити хворобу.

«Ми хочемо від себе додати, щоб усі вакцинувалися і дотримувалися правил. Не думали, що можна не вакцинуватися. Ця вакцина – потрібна, і дотримуватися карантинних правил потрібно. Тому що дуже страшно, коли у тебе на очах, на руках помирають пацієнти», - закликає Юлія.

Невідомо, скільки ще триватиме пандемія COVID-19 та які наслідки вона лишить по собі. Кожен з нас може допомогти медичному персоналу дотриманням карантинних правил та вакцинацією, стримуючи поширення хвороби. Адже робота медика у добу COVID-19 - це постійна боротьба та реакція на виклики, помножені на необхідність засобів індивідуального захисту та фізичні навантаження.