Перша зустріч з психологом/-инею може викликати значні хвилювання, особливо якщо ви пережили насильство. Що відбувається на першому сеансі? Як психолог/-иня може допомогти? Чи варто звертатися за допомогою, якщо ви у сильному стресі? Ця стаття допоможе вам зрозуміти, чого очікувати від перших зустрічей з фахівцями та як отримати необхідну підтримку.
Що зазвичай відбувається на першому сеансі з психологом/-инею?
Перший сеанс у психолога/-иня – це завжди знайомство, проте у ньому присутні декілька етапів:
1. Вступні формальності: обговорення конфіденційності, узгодження основних організаційних моментів, пояснити часові рамки зустрічі;
2. Знайомство: психолог/-иня дізнається про вас, вашу історію та труднощі, а ви знайомитеся з психологом/-инею, з методами роботи і особистими якостями. Це взаємний процес;
3. Діагностика: ви розповідаєте про свої проблеми та питання, що вас хвилюють, а психолог/-иня, вислухавши вас, пропонує свої методи роботи і кількість зустрічей, після чого формується запит.
Якщо запропонований підхід відповідає вашим потребам, ви підписуєте згоду, і починається робота.
Людина, яка зазнала або зазнає насильства, потребує психологічної допомоги. Самостійно впоратися з наслідками дуже важко. Пам'ятайте, якщо ви стали свідком насильства, ви також можете потребувати підтримки.
Загалом на першому сеансі психолог/-иня прагне стабілізувати ваш стан, не заглиблюючись одразу в травматичний досвід. Розмова про травму починається лише тоді, коли ви готові.
Частота зустрічей та залученість
Для відновлення та появи перших результатів зазвичай потрібно 4-6 сесій з фахівцем/-чинею. Все залежить від конкретного запиту та від стану людини на момент звернення.
Для ефективної роботи важлива ваша залученість: відкритість до психолога/-гині, виконання "домашніх завдань", ведення заміток та рефлексія.
Що має і не має робити психолог/-иня у роботі з постраждалими від насильства?
Принцип "Не нашкодь!"
Ви не маєте чути від фахівця/-чині фрази “ти сама винна чи винен”, “не так вдягнулась” або “чому до нього пішла”. Психолог/-иня не має звинувачувати чи давати оцінки вашим діям, а навпаки має вислухати та дотримуватись безоціночного ставлення.
Фахівець/чиня не оцінює особистість клієнта/-ки та поведінку у форматі “добре/погано” та не нав’язує свої цінності, створюючи безпечний терапевтичний простір, де людина може дослідити свої внутрішні процеси та дійти власних висновків. Психолог може пояснити, чому відбувається така поведінка, надати рекомендації. Але не в форматі порад подати на розлучення, або “що треба робити, а що ні” у цих стосунках. Людина має сама визначитись. Можливо він або вона прожили разом з кривдником/-цею практично все життя і не розуміє, як можна жити інакше.
Проговорювання можливих ситуацій
Під час такої розмови ви можете відкрити для себе навіть те, про що раніше не задумувалися. Наприклад, згадати про подругу, яка пропонувала пожити в неї в будь-який час, коли потрібно, або що вже дуже давно не їли улюблене морозиво, бо його не любить ваш партнер/-ка або дитина.
Також психологу/-иня не має перекладати власний непропрацьований досвід з минулого на клієнта/-ку.
Чи варто звертатися до психолога, якщо ви перебуваєте у сильному стресі?
При гострій травмі насильства необхідна негайна психологічна допомога. В цьому випадку психолог/-иня працює, щоб мінімізувати можливу довготривалу психологічну травму внаслідок кризової ситуації. Це основний фокус діяльності фахівця/-чині в мобільній бригаді соціально-психологічної допомоги під час екстрених викликів на випадки домашнього насильства.
Завдання психолога/-гині врегулювати фізіологічний і психічний стан одразу після кризової ситуації та відновити стійкість життєдіяльності. Цей етап не передбачає глибинне дослідження психіки людини.
Варто памʼятати, що в більшості випадків реакції на стрес поступово зникають. Якщо ж симптоми не зменшаться принаймні через 2 тижні, варто звернутися до фахівців/-чинь з психічного здоровʼя за консультацією.
Буває, що постраждалий/ла не говорить про травматичну подію під час перших зустрічей. Нерідко людина, яка пережила кризову ситуацію обирає для себе уникати думок, спогадів про пережите, прагне не потрапляти в ті обставини, які б могли нагадати, викликати ці спогади. Втім навіть якщо одразу говорити про травму немає сил, звертатись за допомогою все-таки варто.
Пам'ятайте:
- Ви не самотні. Існують фахівці/-чині та організації, готові надати вам підтримку.
- Говорити про насильство – важливо. Це шлях до зцілення та відновлення контролю над своїм життям.
- Кожен має свій темп. Не поспішайте, дозвольте собі відчувати та проживати свої емоції у власному темпі.
Авторка: Ольга Шаповалова, психологиня мобільної бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього насильства у м. Кременчук, Полтавська область
Телефон кременчуцької бригади: (066) 250 01 33
Більше контактів допомоги шукайте на сайті rozirvykolo.org.
Мобільна бригада у Кременчуці області працює за підтримки UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення, у координації з Офісом Віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції та Міністерством соціальної політики України завдяки фінансовій підтримці уряду Норвегії через імплементаційного партнера БО «БФ «Посмішка ЮА