Не дівчача справа?

“Мамо, я хочу грати у футбол!” Коли таке бажання озвучує хлопчик, то батьки, скоріш за все, докладуть усіх зусиль, аби реалізувати бажання сина. А якщо від дівчинки? Тут реакція може бути не такою однозначною. Коли батьки обирають для дитини вид спорту, критерієм часто виступає нічим не обґрунтоване “це для хлопчиків, а це для дівчаток”. Більше того, трапляється, що коли дівчинка поривається частіше ганяти в дворі м’яча, їй пояснюють, що краще зайнятися танцями чи художньою гімнастикою. Гендерні стереотипи культивуються в самих сім’ях і передаються далі. А в результаті спорт втрачає багато вмотивованих дівчат, які готові вкладатися в те, що дійсно люблять.

За даними U-Report, 4 із 10 українців віком 14-34 років погоджуються, що деякі види спорту підходять виключно чоловікам. Топ-3, на їхній погляд, чоловічих видів спорту – це єдиноборство, важка атлетика та футбол. Щодо останнього, то більше в цьому переконані саме жінки (28,5% проти 17,3% чоловіків).  Третина опитаних жінок і чверть опитаних чоловіків вважають, що чоловіки мають більше відповідних якостей для футболу.  Та чи не міф це?  “Насправді вся справа в генах і фізичному розвитку, а не в статі. Спорт однозначно розвиває швидкість, координацію, спритність, але те, якими будуть результати, залежить конкретно від кожної дитини”, – розвіює його Андрій Воронько, тренер першої дівочої команди у Харкові.

Дівчата в грі

“Давай, Грай!” – це соціальний проект ФК “Шахтар”, який підтримує Фонд ООН у галузі народонаселення. Мета проекту – розвивати масовий дитячий футбол в Україні. Завдяки цій ініціативі вже три тисячі дітей віком від 7 до 12 років тренуються безкоштовно у 23 населених пунктах України. Особливо важливо – заохотити грати дівчаток. Тому організатори розміщують у школах постери із маленькими футболістками. “Ми чи не перші почали казати батькам, щоб ті не боялися віддавати дівчаток грати в футбол. Якщо доньці подобається ця гра, то чому б їй не грати?” – розповідає Олександр Овчаренко, менеджер соціальних проектів ФК “Шахтар”. На початку проекту на тренування приходило двоє-троє дівчаток. Зараз до 150 дівчаток грають у футбол по всій країні, у командах із Івано-Франківська та Донецька капітани команд – дівчата. У внутрішніх турнірах проекту діє правило: гол, забитий дівчинкою, рахується за два. Тож тепер і хлопці більше зацікавлені, щоб дівчата грали з ними в команді, адже це одразу подвоює шанси на успіх і перемогу.

Одна з маленьких зірок проекту – Мілена Іванченко. У 2013, коли проект “Давай, Грай!” тільки починався, трирічна Мілена приходила на тренування з братом і просто спостерігала за грою. Зараз дівчинка набиває м’яч  67 разів, чим мало хто з хлопців може похизуватися.  Її визнано найкращою гравчинею серед дівчат у фінальному турнірі “Давай, Грай!”, а футбольні скаути уже пророчать велике майбутнє.

У грудні минулого року в проекті з’явилася перша дівоча команда.  Також це наймолодша команда футболісток в Україні – дівчаткам всього по шість-сім років. Досягнувши повноліття, вони вже будуть професійними футболістками. Тренер команди Андрій Воронько вперше тренує команду дівчат і відзначає, що з ними працювати легше: “Хлопці часто пустують. А у дівчат з дисципліною все в порядку – вони більш зібрані, старанні та уважні”. Він переконаний, що в майбутньому вони цілком можуть претендувати на участь у Чемпіонаті України, а при більшій кількості тренувань – і Європи. Зараз маленькі футболістки вже беруть участь у футбольному турнірі серед хлопчиків, які на рік старші, і показують там чудові результати. На запитання як хлопчики реагують на появу дівочої команди на полі Андрій Воронько відповідає, що в такому віці діти різниці не бачать: “Для них на першому місці гра, і вони отримують від неї задоволення”.

“Залучення дівчаток до спортивної діяльності сприяє кращому самопочуттю та підвищенню впевненості та самооцінки, адже за оціночними даними Міністерства охорони здоров'я Великобританії у західних країнах приблизно 2,5% витрат на охорону здоров'я понесені в результаті низької або відсутньої фізичної активності”, – зазначає Наталія Кошовська, Програмна аналітикиня Фонду ООН у галузі народонаселення.

Одна з лідерок першої дівочої команди – Мілана Ковтун. До того дівчинка професійно займалася гімнастикою, усюди здобуваючи перші місця. А футбол з’явився у житті завдяки батькові. Активний вболівальник і знавець усіх команд, він побачив оголошення про набір до команди і привів доньку спробувати. Врешті, дівчинка так захопилася, що віддала перевагу футболу і зараз викладається на повну на кожному тренуванні. То чи дійсно футбол – не дівчача справа? Історії маленьких футболісток “Давай, Грай!” показують, що хлопці й дівчата грають на рівних. Головне – це мотивація і бажання бути в грі. Коли вони є, то лишається тільки підтримати дитину і всіляко за неї вболівати. А проект “Давай, Грай!” дає для цього всі можливості.