Щорічно, 15 жовтня відзначається Міжнародний день сільських жінок, ініційований Організацією Об'єднаних Націй. Жінки з сільської місцевості становлять чверть усього населення світу та приблизно 43% працівників сільського господарства. В Україні ж кожна третя жінка мешкає в сільській місцевості.

У 2020 році Corteva Agriscience започаткувала в Україні програму фінансової та освітньої підтримки для жінок, зайнятих у сільському господарстві, під назвою «TalentA». Цей фотопроект створений UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, який є партнером програми та підтримує жінок України.

 

Валентина Сабельнікова

За рік до тимчасової окупації Криму тоді 49-річна архітекторка Валентина Сабельнікова втілила у життя проєкт своєї мрії. Разом з чоловіком вона створила екологічний дитячий садочок у Ялті та планувала відкриття поруч фермерського господарства, де б діти вчилися взаємодії з рослинами та тваринами. Жінка має педагогічну освіту та запевняє, у такій атмосфері діти б зростали добрими, турботливими та фізично й ментально здоровими. Але всі плани було зруйновано...

Повернувшись до міста дитинства Києва, Валентина не змогла лишити ідею та вирішила реалізувати її на власній земельній ділянці в селі Миколаївка Черкаської області. Ще в Ялті, працюючи над проєктом дитячого саду, постало питання харчування дітей. Тоді вона з нуля розібралася в нюансах органічної продукції.

«Я тоді зрозуміла, що ми продумали все – методи гуманної педагогіки, натуральні іграшки, екологічні меблі, матрацики, набиті гречаним лушпинням, окрім здорового харчування. Купувати в супермаркеті – не варіант. То завдяки цьому проєкту я вивчила український ринок органічних продуктів вздовж і впоперек», - розповідає жінка.

Хоча раніше Валентина навіть й не замислювалася про сільське господарство, тепер на її фермі зростають 64 види рослин. З них жінка виробляє різноманітні органічні продукти на продаж: цукати, в'ялені овочі, чурчхелу, спеції, фруктові чипси, песто та конфітюр. Усю продукцію ферми реалізують онлайн.

За її словами, гендерні упередження в аграрній сфері – реальність, з якою доводиться стикатися кожен день.

«У нашому регіоні жінок-фермерок немає зовсім. Розумієте, яка дрімучість. Відчутний опір, певні упередження в мій бік, і мені важко. Чомусь у співпраці перевага надається чоловікам… Була історія з партнером, який не хотів мене слухати в питанні виробництва, бо я жінка. У таких випадках ніхто нікому не заважає йти власним шляхом. Я намагаюся себе оточувати людьми зі спільними цінностями, бо інакше каші не звариш», - вважає фермерка.

Також Валентина дійшла до висновку, що найбільшою проблемою аграріїв України є брак освіти. Окрім започаткування власного органічного бренду, фермерка зайнялася просвітництвом. Родина проводить семінари для дорослих та дітей, консультує щодо бізнес-проєктів й виступає спікерами на конференціях. Її ціль – виростити нове покоління здорових дітей, закоханих в агросферу.

Задля реалізації задуму дитячої фермерської школи Валентина подалася на освітню грантову програму «TalentA» від компанії Corteva Agriscience, яка реалізується за підтримки Фонду народонаселення ООН й дійшла до фіналу. Жінка прагне під час щоденних 3-годинних занять навчати дітей, як власноруч виростити безпечні харчові продукти, переробляти їх та з фантазією створювати альтернативні здорові солодощі.

За словами Валентини, участь у програмі відкрила її саму для себе по-новому, навчила краще комунікувати з аудиторією та громадою, аналізувати власні ідеї та впроваджувати нові технології.

«Для мене дуже важливий зворотній зв'язок з покупцем. Їхні відгуки – моя мотивація. У свій продукт я вкладаю душу, енергію і любов. Коли людині краще від цього, уявляєте? Я щиро радію», - ділиться жінка.

У разі виграшу Валентина планує розробити детальну навчальну програму для дітей, закупити професійне обладнання: інфрачервону сушарку для овочів, вакууматор, які будуть зберігати поживні речовини рослин.

Але найбільше своїм проєктом фермерка прагне змінити менталітет людей: «Уявляєте, як страшно, коли людина власноруч обробляє свою картоплю хімією, а потом їсть це сама, ще й дітей годує. У регіонах – це реальність. Ми маємо кардинально змінювати підходи до харчування дітей та просвіщати їх. А потім, можливо, до них прислухатимуться батьки».

Фермерка впевнена, будь-який досвід – корисний, і, радше ніж шукати причини, варто знаходити можливості.

«Не треба думати про те, що у вас щось не вийде. Думки матеріальні. Налаштовуйтесь на те, що все буде добре й шукайте можливості. Це розвиває творчий потенціал і породжує нові ідеї», - переконана Валентина.

 

Катерина Лісова та Катерина Ільків

61-річна Катерина Лісова родом з Донбасу, але вже майже 6 років мешкає в Карпатах. До війни переселенка з промислового Алчевська викладала маркетинг та працювала копірайтеркою. З переїздом на Львівщину її життя круто змінилося.

Тут, у Карпатах, за щасливим збігом обставин вона познайомилася з місцевою мешканкою Катериною Ільків – медиком за освітою та майбутньою бізнес-партнеркою. Разом жінки виграли перший грант та почали вести козине господарство. Катерина Ільків навчила уродженку Донбасу основам сільського господарства – як доїти козу, обходитися з твариною, а Катерина Василівна керувала організаційною роботою та пошуком грантів.

За чотири роки з декількох кіз їхня отара збільшилася до 50 голів, підприємниці перевезли ферму в більш туристичне село та почали виготовляти сири. Попри значне навантаження, жінки тримають господарство удвох - із допомогою дітей Катерини Ільків та чоловіка пані Лісової. Нині ферма «Двох Катерин» відома не лише в Карпатах, але й далеко за їхніми межами.

«Буває так, що мене в таксі впізнають і починають розпитувати, як то нам вдалося, - каже Катерина Лісова. – Але найчастіше, на жаль, стикаємось із заздрощами та намаганням зіпсувати наші справи. Ментальність така, що традиційно жінка в селі – це приставка до кухонної плити, яка ще пере, прибирає та витрачає гроші чоловіка. Ми своїм прикладом показуємо, що жінки вміють і можуть самостійно вести бізнес, розв'язувати проблеми. Якщо нам треба виконати фізично важку роботу – ми наймемо працівників. Але тут постає проблема, що для деяких чоловіків йти працювати "на жінок" – принизливо».

Окрім гендерних упереджень, підприємниці стикаються із крадіжками та нацьковуванням собак на худобу. Жінки кажуть, щоденно зникають 10-20 яєць, а за місяць вкрали 40 курей-бройлерів. Тому Катерини планують встановити відеоспостереження та обладнатися засобами захисту.

Основні клієнти ферми – туристи, що приїжджають на екскурсію та дегустації. За день Катерини приймають до 150 відвідувачів, увагу яких привертає не лише якісна органічна продукція, але й контактні тварини.

«Туристи в захопленні від наших тваринок, бо зазвичай їх спершу зустрічають вони, а потім вже ми. Наші кури, як не дивно, самі збігаються до людей, а конячка прийде до вас, ще й обнюхає. Це все тому, що ми їх дуже любимо», - розповідає фермерка Катерина Лісова.

Також жінки проводять безоплатні екскурсії для школярів та вихованців дитячих садочків, аби діти не боялися тварин.

Поки що повністю задовольнити попит на продукцію не виходить, адже фермеркам не вистачає території для помноження стада. Тому Катерини закуповують молоко в інших селян, але й цього недостатньо. За словами жінок, місцеві мешканці недооцінюють козиний бізнес, про що свідчить наявність лише 20 кіз на село з населенням дві тисячі людей.

У планах підприємниць – здобути сертифікат органічного виробництва та створити молочний кооператив, аби залучити селян до розведення кіз. У такий спосіб «люди стабільно матимуть "копійку", а фермерки - вдосталь молока для виробництва сирів».

Для реалізації ідеї Катерини стали учасницями освітньої грантової програми «TalentA» від компанії Corteva Agriscience за підтримки Фонду народонаселення ООН.

Жінки не приховують, їм обом не вистачає знань у сферах сільського господарства і реклами. Тому, коли побачили можливість навчатися, одразу подалися.

«Мені дуже сподобався курс з нестандартного мислення. Помітила за собою, що тепер цю інформацію кожен день застосовую у спілкуванні з людьми та роботі. Також у мене не було досвіду керівництва, але тепер, отримавши настанови менторів, втілюю їх у життя», - зазначає Катерина Ільків.

Хоча Катерина Лісова – фахівчиня з промислового маркетингу, інтернет-маркетинг для неї – «terra incognita». Однак навчання заповнило прогалини у сфері й покращило навички написання грантової заявки.

Тим жінкам, які живуть в сільській місцевості й розмірковують про власний бізнес, Катерини радять «не сидіти на місці, а рухатися вперед».

«Головне – не боятися починати. За першим кроком, буде другий, третій…Буде важко, але втягуєшся. Самореалізація та незалежність – того варті», - впевнені жінки.

 

Марія Мосейчук

39-річна Марія Мосейчук уже 15 років очолює гуртову компанію з побутової хімії та виховує трьох дітей. Ще два роки тому жінка майже не розбиралася в агробізнесі, але тепер володіє 50-ма вуликами та прагне створити бджолиний кооператив у селі Гуньки на Полтавщині.

А почалося все з одного телефонного дзвінка, коли кум Марії запросив її із сином на свою пасіку. Жінку настільки захопила робота з бджолами, що вона вирішила започаткувати власну справу. Спочатку придбала 15 вуликів та радилася зі знайомими пасічниками, як правильно з ними обходитися. А взимку, коли в бджолярстві затишшя, готувалася до наступного сезону та інтенсивно навчалася. Нині Марія вже має диплом бджоляра Гадяцького аграрного училища та вчиться в Одеській аграрній академії. Також бере участь у дослідженнях та вивчає напрям запилення сільського господарства бджолами.

Хоча здебільшого оточення підтримало задум жінки, інколи їй доводиться стикатися з упередженим ставленням до себе в роботі.

«Я намагаюсь оточувати себе однодумцями. Найчастіше чую: «Молодець, Маша, у тебе все вийде!». Але, наприклад, мій чоловік поставився до бджільництва скептично, бо справа потребує багато інвестицій та часу. Також інколи буває, люди дивуються, «як я сама з бджолами пораюсь», бо більшість пасічників – чоловіки. Хоча є й багато жінок, які підтримують одна одну», - каже бджолярка.

Окрім виробництва меду та запилення, фермерка закінчила курси апітерапії – оздоровлення продуктами бджільництва. Вона запевняє, «мед – суперпродукт», який дає змогу підтримувати здоров'я та імунітет. І вважає, якщо популяризувати бджільництво, «наша нація стане лише сильнішою та здоровішою».

Своїми знаннями жінка також ділиться з іншими пасічниками села та закликає їх об'єднувати зусилля. За словами Марії, здебільшого це – літні люди, яким бракує ресурсів та знань щодо нових технологій і принципів виробництва, просування продукції. Натомість для виходу на нові ринки збуту, торговельні мережі жінці не вистачає власних обсягів меду. Рішенням усіх проблем вона бачить створення кооперативу з єдиним цехом, що працюватиме відповідно до міжнародних стандартів. Фермерка не дарма наголошує на «безпеці меду», адже, за її словами, досі розповсюдженою є практика його викачування в антисанітарних умовах. Тому вона пропонує «відійти від звичних трилітрових банок меду» й створити автоматизовану лінію з фасувальним обладнанням, можливістю сушки пилка й крем-машиною. Окрім того, Марія планує вибудовувати максимально прозору комунікацію зі споживачами, аби вони могли на власні очі пересвідчитися в безпеці продукту.

Для реалізації задуму жінка стала учасницею освітньої грантової програми «TalentА», ініційованою компанією Corteva Agriscience за підтримки Фонду народонаселення ООН.

«Я дуже вдячна програмі за досвід, який дав мені можливість остаточно усвідомити значущість мого проєкту. Найбільше мене зачепила лекція з «Дизайн-мислення», яка абсолютно змінила моє бачення. Я зрозуміла, що не варто боятися довгострокових перспектив. Ось цей досвід я почала втілювати в життя. Попри результати конкурсу, я вже почала ремонт у своєму цеху, аби підготувати приміщення до купівлі обладнання. Також участь у програмі дала змогу зрозуміти першочерговість і важливість завдань», - каже Марія.

У майбутньому фермерка хоче започаткувати «Бджолине СПА» й розвивати напрям сільського туризму. Але запевняє, усе це доцільно лише після того, як буде досягнуто міжнародних стандартів виробництва продукції.

Нині переважну частину часу Марії займає бджільництво. Вона не приховує, ця справа – не з легких, але зупинятися не збирається.

«Було б легше, якби в добі було б більше годин. Але я не жаліюся, маю гарні навички тайм-менеджменту. Коли під час карантину всі люди сиділи вдома, моя родина прекрасно проводила час на пасіці. Навколо нас просто неймовірна природа. Працюючи з бджолами, я інколи сама себе ловлю на думці, який у мене чудовий краєвид із «вікна офісу», - розповідає фермерка.

Марія певна, шлях подолає той, хто йде, й радить усім жінкам, які сумніваються, чи починати їм власну справу, діяти.

«Як то кажуть – «Аби руки й охота, буде зроблена робота». Найстрашніше – зробити перший крок. Після навчання в «TalentA» мої мрії стали чітким бізнес-планом. А коли мрія стає ціллю, усе обов'язково вийде».

 

Тетяна Страмнова

Тетяна Страмнова – мама двох особливих діток та власниця козиної ферми. Коли одного разу шкільна вчителька сказала, що завдяки взаємодії з тваринами її діти розвиваються краще за інших вихованців, жінка задумалася про створення контактної ферми для дітей з аутизмом. Мотивації додала підтримка інших батьків.

«Вони підходили до мене й казали: «Ми боїмося за майбутнє наших дітей. Твої знають, як виростити, вигодувати тваринку, як продати продукт. А наші діти що?» Тоді я й вирішила започаткувати майстер-класи з сироваріння для дітей. До того ж, викладачі переконали, що взаємодія з тваринами важлива для розвитку таких діток, бо так вони краще засвоюють матеріал і поліпшують навички дрібної моторики», - каже Тетяна.

Окрім цього, у разі успішного розвитку ферма матиме змогу забезпечити цих дітей у майбутньому робочими місцями.

Свій шлях в агробізнесі Тетяна почала ще в Донецьку 12 років тому завдяки дітям. Перед цим її життя ніяк не було пов'язано із сільським господарством. Операторка електронно-обчислюваних машин за фахом закінчила бухгалтерські курси та працювала художницею-дизайнеркою. Але народження доньки підштовхнуло жінку до розведення птахів, аби годувати дитину завжди свіжим та натуральним м'ясом. Особливості здоров'я змусили завести цесарок, а згодом перепілок, адже їхнє м'ясо та яйця вважаються найбільш корисними. Так Тетяна стала власницею перепелиної ферми.

З початком війни на Донбасі жінка вимушено переїхала в село Музиківка Херсонської області, де спочатку намагалася відновити пташиний бізнес, але згодом почала розводити кіз. Спочатку в неї було лише дві кози та козел, але із часом стадо розросталося, й тепер Ірина– власниця 25 голів. Коли утворився надлишок молока, жінка вирішила варити сири. За словами Тетяни, велику підтримку надає місцева громада, а от близькі жінки спочатку не розуміли її намірів та вважали, що варто сидіти вдома й займатися дітьми. Однак наперекір усім вона досягла мети.

«Я чула, що «бізнес – не жіноча справа», «в мене нічого не вийде» і «я не потяну таке господарство». Однак мене це навпаки загартувало та мотивувало. Як це в мене не вийде? Усе вийде. Потім сторонні люди їм казали, яка я молодець, що не зламалася, й вони змирилися. Особливої похвали я не чую, але тепер у разі потреби можу розраховувати на їхню допомогу», - ділиться Тетяна.

Жінка вже домовилась із фахівцями школи, де навчаються її діти, про проведення занять на фермі. Тетяна буде вчити вихованців сироварінню, поведінці з тваринами та нюансами догляду за ними, а педагоги слідувати шкільній програмі, але із залученням до процесу тварин. Підприємниця каже, надалі її ферма буде доступна для всіх охочих.

За словами жінки, усі заняття з особливими дітками на фермі будуть безплатними, а заробіток надходитиме з продажу сирів та комерційних екскурсій.

Для реалізації ідеї контактної ферми, Тетяна Страмнова подалася на освітню грантову програму «TalentA» ініційованою компанією Corteva Agriscience за підтримки Фонду народонаселення ООН і стала її фіналісткою.

«Чесно, спочатку мою увагу привернули грантові суми, однак упродовж навчання я зрозуміла, що отримані знання та досвід є безцінними. Під час курсів я одразу вносила зміни в проєкт та втілювала ідеї у життя. Так, мені, нарешті, вдалося вийти на ринок для збуту продукції», - розповідає Тетяна.

За словами фермерки, найбільш корисною стала лекція з «Дизайн-мислення» - як правильно шукати підхід до споживача, позиціонувати свій продукт, робити опитування та знайти свою нішу в цьому бізнесі. Тетяна розповідає, спочатку не могла зрозуміти, нащо їй розробляти портрет персони, адже вона сама – мама дітей із діагнозом «аутизм» і розуміє всі нюанси. Однак після проведення опитування серед батьків, здивувалась, скількох помилок припустилася, не враховуючи можливості та здібності інших дітей.

Окрім цього, Тетяна розповідає, що ментори допомогли переосмислити пріоритети та повірити в себе.

«Спершу мій фокус був на бізнесі, заробітку та розвитку сироварні. Робота з дітьми з аутизмом була другорядною, - каже Страмнова. - Але під час навчання, написання грантового проєкту, я настільки захопилася ідеєю, у мене з'явилася певна місія. Якщо раніше я боялася, думала, що в мене не вийде або ж мене не так сприймуть із цією ідеєю, то після спілкування з менторами та батьками діток усі сумніви розвіялися. Я переконалась, контактна ферма - це те, що нам конче потрібно. Те, чого дуже не вистачає таким дітям і їхнім мамам».

З огляду на свій досвід в агробізнесі Тетяна бажає всім жінкам рішучості та віри у власні сили.

«На початку мені було дуже складно, найближчі люди відмовляли від власної справи. Але це не має зупиняти. Бізнес – не лише для чоловіків. Рухайтесь уперед наперекір та на зло всім. Як-то кажуть, лежачого хліба ніде нема. Пороби до поту, то й поїси», - радить фермерка.

 

Ірина Гавриш

32-річна Ірина Гавриш уже 7 років мешкає в невеличкому селі Клочки на Київщині та займається господарством. Якщо здебільшого люди прагнуть переїхати в місто, Ірина з чоловіком навпаки - свідомо перебралися з багатотисячного Львова в село з населенням 70 людей, але ближче до природи. У Клочках народився їхній син та нове захоплення жінки – пермакультура.

«Це стале господарювання в дружбі з природою. Такий спосіб дизайну і створення системи на подвір'ї – від системи мислення до системи розташування дерев у саду. Щоби рослини були в дружбі з комахами, тваринами та за мінімальним втручанням людини давали врожай. І що важливо – повністю органічний», - пояснює жінка.

З переїздом родина художників і далі планувала заробляти мистецтвом, однак, із народженням дитини пріоритети змінилися. За словами Ірини, паралельно з вихованням сина виявилося простіше займатися господарством, аніж дизайном. Плідне навчання, як правильно закладати основи пермакультури, дало свій результат - утворився надлишок продукції. Родина дарувала друзям, продавала саджанці, трави, чаї, але згодом вирішила написати бізнес-план розвитку ферми. Тепер цілі фермерки - отримати сертифікат «Organic standard» і продавати онлайн.

Після проходження міжнародних курсів із пермакультурного дизайну жінка може розробляти такі сади на комерційній основі. Однак зазначає, що її господарство нині – пріоритет №1.

Ірина зізнається, раніше сама стереотипно вважала, що фізично жінка слабка для фермерської справи. Але власним прикладом розвінчала цей стереотип.

«Виявилося, що я прекрасно копаю, з тачкою працюю, освоїла всі інструменти. Будь-яка робота мені під силу. З якимось гендерними упередженнями не стикалася, чоловіки ставляться до мене з повагою»,- каже Ірина Гавриш.

Фермерка вже багато років не вживає м'ясо та переймається проблемами довкілля, тому концепція zero waste (нуль відходів) - в основі побуту родини. Але, за словами Ірини, здебільшого односельці живуть за іншим принципом та скидають усе сміття в яр посеред села. Деякі – спалюють на городах. А все тому, що в Клочках нема організованого вивозу відходів, й як результат багаторічної звички - стихійне сміттєзвалище в центрі села. Ірина разом із чоловіком вирішила боротися з цією проблемою.

Для цього жінка стала учасницею освітньої грантової програми «TalentA», ініційованою компанією Corteva Agriscience за підтримки Фонду народонаселення ООН, з проєктом розчищення сміттєзвалища та перетворення яру на горіховий сад. Фермерка впевнена, якщо облагородити територію, селянам буде морально важко її засмічувати. Вона вже домовилася з компанією в Білій Церкві щодо вивозу відходів, планує встановити сортувальні баки в селі та навчати людей, як правильно обходитися з відходами. Адже вони прекрасне добриво для землі.

Здебільшого мешканці села Клочки - літні люди, які часто «важко сприймають нову інформацію». Але Ірина налаштована рішуче і збирається переконувати їх у розмовах за чаєм.

«TalentA» надихнула мене вийти й говорити з людьми про спільну проблему. Опір є, але більшість усвідомлює потребу розв'язати питання зі сміттям та прислуховується до мене. Я точно знаю, що втілю цю ідею в життя, незалежно від результатів грантового конкурсу», - розповідає Ірина.

Більше того, створення горіхового саду на місці звалища розв'яже проблему з одноманітним харчуванням дітей у дитячому садочку. Адже, за словами жінки, раціон у закладі дуже бідний і складається переважно з картоплі, буряка й макаронів. Перший врожай селяни відправлять на перевірку санстанції, а опісля зроблять із нього здорові перекуси для дітей.

Коли друзі розповіли Ірині про програму «TalentA», вона була вражена, наскільки принципи та цінності проєкту збігаються з її власними, та одразу подала заявку.

«Чесно, я була дуже здивована, що така велика компанія, як Corteva Agriscience, взялася за настільки благородні речі, як турбота про довкілля та стале господарювання. В Україні я ще такого не зустрічала. Тому мені дуже відгукнулося, та я була вмотивована», - каже фермерка.

Уже під час навчання Ірина почала втілювати нові знання в життя. За її словами, найскладнішим було опанувати бізнес-планування та фінансові аспекти. Адже поки їхній бізнес – маленький, з подібними речами ще не стикалися. Нині родина Гавришів уже розробила стратегію, окреслила цілі та визначила власну аудиторію. Жінка запевняє, уже помітний позитивний результат.

Ірина радить починати власну справу з маленьких кроків. «Я не ставила собі одразу великих цілей, поступово йшла до своєї мети. Ось так, маленькими кроками, з любов'ю, із повагою до природи, людей йти вперед. Робити все від душі, наче для своєї родини. І тоді знайдеться відгук, люди обов'язково зрозуміють, відчують і підуть за тобою».

 

Віра Попаз

65-річна Віра Попаз уже 40 років займається агробізнесом і не збирається зупинятися на досягнутому, вона відкрита до нових знань і сповнена ідеями. Маючи досвід завідування виробництвом винного заводу, жінка створила кооператив, щоби розв'язати проблеми громади села Кубей, Одеської області.

З виходом на пенсію фермерка з нуля опанувала готельний бізнес і згуртувала навколо себе однодумців, яким не байдужий розвиток села. Жінка каже, за радянських часів місцеве господарство було одним із найпотужніших, а в 90-х роках занепало. Тож, розуміючи потенціал, Віра разом із селянами вирішила відродити бувалу потугу.

Нині у власності кооперативу – 30 га землі, на яких вирощують овочі, фрукти, виноград і ягоди. Через несприятливі погодні умови врожайність впала, тож фермери хочуть встановити теплицю й перейти на потокове виробництво. Поки кооператив не має централізованої системи збуту продукції, її продають на місцевих базарах. Але жінка певна, треба переробляти сировину, аби мати можливість реалізовувати її упродовж року.

«Щоби довше зберегти продукт, ми хочемо консервувати та висушувати овочі і фрукти, але обладнання для цих цілей коштовне, тому ми потребуємо інвестицій», - розповідає Віра Іллівна.

Окрім рослинництва, фермерка прагне розвивати туристичний напрям. За її словами, Кубей розташоване на розвилці трьох автомагістралей, де великий потік туристів із Молдови, Болгарії, Румунії. Але розміщати їх ніде – готелів у регіоні немає. Тому жінка вирішила створити готельно-ресторанний комплекс із конференц-залою, власною пекарнею, пивоварнею, басейнами та системою очистки води.

Хоча село знаходиться над великим озером, і воду в місцевих закуповують інші населені пункти, вона не відповідає стандартам ДСТУ. Жінка переконана, це питання є нагальним, адже майже 7 тисяч людей щодня споживають неякісну воду. З цією ідеєю Віра Попаз стала учасницею освітньої грантової програми «TalentA». Після встановлення системи очисних споруд, кооператив продаватиме воду за собівартістю, а також безоплатно надаватиме її школам та дитячим садочкам громади.

Облаштування комплексу також би вирішило питання нестачі робочих місць та від'їзду місцевої молоді в міста.

«По суті, для реалізації ідеї ми маємо все: натхненну команду, приміщення під комплекс, не вистачає лише фінансів для ремонту. Відкриття комплексу створить робочі місця, сприятиме розвитку громади, залученню туристів, поповнить місцевий бюджет та покращить життя села загалом», - вважає підприємниця.

За словами жінки, люди в селі дуже багато працюють на землі, а можливості якісно відпочити в громаді нема. Тому наявність басейнів та ресторану сприятиме урізноманітненню дозвілля місцевих мешканців.

Віра Іллівна зізнається, починати важко, адже багато людей ставляться з недовірою до ідеї об'єднання. Вона пов'язує це зі страхом бути обдуреними. Але поки в кооперативі 7 людей-однодумців, яких Віра Іллівна називає «першопрохідцями».

Також жінка неодноразово стикалася з проявами ейджизму у свій бік, але попри це впевнено крокує до мети.

«Звісно, буває чую, що «я забагато на себе беру у своєму віці». Однак я живу виробництвом, для мене таке навантаження – під силу. Поки маю здоров'я, сидіти на одному місці не планую», - ділиться Віра Іллівна.

Усім іншим, хто сумнівається в ідеї, жінка збирається доводити не словами, а справами, і вірить, що за допомогою «TalentA» їм вдасться рухатися далі.

«Навіть якщо б програма не передбачала виграш грантів, я би однаково ще раз із задоволенням пройшла навчання. Адже розумію, нам ще вчитися і вчитися, тому намагаюся не втрачати для цього можливостей», - каже фермерка.

Найбільше стали в нагоді лекції з юридичних аспектів, написання грантових заявок і залучення інвестицій.

Тим жінкам, котрі досі сумніваються, чи розпочинати власну справу, Віра Іллівна радить оточувати себе людьми зі спільними цінностями та навчатися.

«Я думаю, що участь у різноманітних програмах і проєктах звільняє від упереджень та надає впевненості. Тих, хто сумнівається, завжди більше, ніж тих, хто підтримує. Тож варто вчитися й вірити у свої сили», - вважає жінка.

 

 

___________________________________

Наприкінці 2019 року Corteva увійшла до складу перших 14 компаній, що підписали спільну з UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення декларацію щодо гендерної рівності та запобіганню домашньому насильству. В рамках цієї ініціативи компанії, що долучилися зобов'язалися докласти максимум зусиль для того, щоб до 2025 р. впровадити ґендерно чутливі підходи у своїй діяльності, створити умови для гідної роботи та рівних умов зайнятості, а також встановити нульову толерантності до домашнього насильства.

Сьогоднішня ініціатива не тільки сприяє розвитку економічного потенціалу жінок у сільській місцевості, посиленню їхніх лідерських якостей, але й підвищує їхній рівень обізнаності щодо гендерної рівності, питань домашнього насильства та існуючих механізмів захисту. Це дозволить зробити вагомий внесок у досягнення глобальних ЦСР, що є визнаними пріоритетами на державному рівні в Україні зокрема ЦСР 5 Гендерна рівність та ЦСР 8 Гідна праця та економічне зростання.

 

Фотограф - Валентин Кузан
Тексти: Анастасія Шепєлєва