Життя із залежною людиною часто стає пасткою для її оточення. Прагнучи врятувати рідну людину, близькі несвідомо опиняються в колі співзалежності, з якого складно вийти без сторонньої допомоги. У подібній ситуації опинилася 38-річна Олександра з Кропивницького. Жінка шість років була в стосунках із Євгеном, який зловживав алкоголем і наркотиками, а в стані сп’яніння вдавався до психологічних та фізичних знущань над коханою.

Згодом під «гарячу руку» чоловіка стала потрапляти і старша донька жінки. Олександра кілька разів своїми силами намагалася покласти край стосункам із Євгеном. Проте, із часом верталася і знову обпікалася, аж поки не потрапила до рук фахівців/-чинь. На початку стосунків, як каже Олександра, вона й подумати не могла, що все обернеться так.

Від романтика до кривдника-наркомана

Їхня історія з Євгеном почалася із випадкової зустрічі на зупинці транспорту та цікавого збігу обставин. Чоловік завів розмову з Олександрою привітанням — якраз у її професійне свято — День будівельника. Тодішня поведінка Євгена не видавалася чимось лихим: чоловік щодня дарував квіти коханій, проявляв турботу до неї та її доньки. За півтора роки він запропонував Олександрі з’їхатися, а для цього побудувати спільний будинок на його землі, аби не витрачати гроші на оренду помешкання.

«Поки разом не живеш — багато чого не видно. Прийшов після роботи, пива випив, ну, може десь руки попечені, але казав, що обпікся, бо працював сварщиком. Справжніх причин цьому я тоді не розуміла», — каже Олександра.

Після переїзду поведінка чоловіка змінилася. Він став різкішим до Олександри та її дитини, як каже жінка, «здавалося ніби вона йому постійно заважає». Усі витрати на облаштування житла й побут звалилися на Олександру, адже Євген, звільнившись із роботи «відпочити», так і не влаштувався на повну зайнятість. У періоди «підробіток» усі гроші чоловік «спускав на власні потреби» — наркотики та алкоголь, а в моменти сп’яніння докучав рідним, провокуючи на скандал.

«Коли в нього не було грошей, то я свої ховала, тому що не дай Бог десь щось залишити, навіть витягував гроші з гаманця. Постійно обіцяв змінитися, що більше такого не повториться, але проходив певний період часу й людина поверталася до того, із чого її витягували», — каже постраждала.

Другий шанс через жалість

Із часом агресія ставала все сильнішою, тож із настанням вагітності Олександра зробила першу спробу розірвати стосунки та з’їхала з донькою на зйомну квартиру. Проте, Євгена, за словами жінки, це не турбувало. Дати чоловіку другий шанс Олександру вмовила його матір після народження їхньої спільної доньки.

«Мені було шкода її як мати, хоча вона була на його боці. Прагнула для своєї дитини кращого, тому просила мене повернутися, бо бачила, що тільки я могла його хоч якось втримати», — розповідає постраждала.

За словами Олександри, вони зі свекрухою спробували всі можливі методи допомоги Євгену — кодування, програми реабілітації. Проте, щоразу чоловік вертався на похилу стежку. Життя жінки перетворилося на постійні гойдалки — від зриву, викликів поліції, періодів по орендованим квартирам до чергових обіцянок виправитися та повернення через жалість. Залишалася Олександра із цим сам-на-сам, адже не хотіла виносити проблему на загал.

Останньою крапкою для жінки стала спроба Євгена вдарити її старшу доньку–підлітка. За словами Олександри, сталося це серед ночі, коли чоловік вчергове повернувся додому в нетверезому стані та почав стягувати її з дитиною з ліжка.

«Ми вже спали. Він почав будити мене, старшу дитину. Вона плакала, просила зупинитися. Я почала збирати речі, він став кидатися битися — спочатку до доньки моєї, а потім до мене», — згадує Олександра.

Допомога поруч

Після приїзду поліції чоловік закрився в будинку. Йти серед ночі жінці з дітьми не було куди, тож правоохоронці запропонували відвезти їх в кризову кімнату для постраждалих від домашнього насильства. 

Поліція також завезла жінку в лікарню, де їй надали медичну допомогу після побиття та зняли побої. Євген серйозно пошкодив партнерці здорове око. У кризовій, попри пізню годину, на Олександру з дітьми чекали фахівці/-чині, які забезпечили їх речами першої необхідності. Зранку з постраждалими почали працювати психологи/-ні.

«Правоохоронці також винесли терміновий заборонний припис, аби він не наближався ані до мене, ані до дітей. Одного разу я випадково зустріла його на вулиці, на щастя, встигла заскочити в тролейбус, у вікно якого полетів чи то камінь, чи то телефон. Тим не менш, мені досі деколи приходять смс із вибаченнями від нього», — розповідає Олександра.

Після 20 днів у кризовій кімнаті родину перевели до притулку, де вони проживають уже п’ятий місяць. Окрім допомоги із житлом, соціального та психологічного супроводу, Олександра отримала юридичну допомогу із притягнення кривдника до відповідальності. Щоправда, на думку жінки, покарання у вигляді штрафу в 860 грн за вчинене домашнє насильство — недостатньо. Слідство в справі про завдання їй тілесних ушкоджень ще триває.

Наразі Олександра в пошуках постійного житла та стабільної роботи з гідним заробітком. Для цього жінка проходить курси з підвищення своїх навичок. За її словами, вона вже готова рухатися далі та нарешті почати жити для себе та своїх дітей. Доньки, за її словами, за допомогою психологів/-инь також уже потроху оговталися від пережитого. Хоча молодша все ще деколи питає про тата.

«Я зрозуміла, що діти для мене — це найголовніше в житті й переосмислила, що не потрібно подібного ставлення ніколи терпіти. Дуже цінно, що я в тому була не сама, мала з ким спілкуватися, попросити поради. Моральна підтримка — значно краща за матеріальну допомогу», — ділиться Олександра.

****

Робота кризової кімнати та притулку в Кропивницькому є можливою в межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». Проєкт реалізується в співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади та Великої Британії в межах програми UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, з протидії та запобігання гендерно зумовленому насильству.