В Україні про домашнє насильство звикли говорити стиха. Мовляв, незручно, неприємно, соромно. А про психологічне? Жертва може його не помічати або навіть не визначати як насильство. Хтось звик до постійних зауважень і докорів партнера. Хтось – до його надмірного контролю й опіки. Вони нібито є ознаками великої любові та турботи. Однак якщо ви постійно відчуваєте пригнічення й психологічний тиск, то це не про любов. Це про пастку токсичних стосунків.

Стосунки, що отруюють
В здорових стосунках обоє партнерів поважають і підтримують одне одного. Вони дають одне одному право на життєвий вибір і можливість розвиватися. Ці стосунки сприяють. Токсичні, на відміну від здорових, заважають. Вони отруюють життя невпевненістю, страхами й почуттям провини. Простий приклад: чоловік постійно робить вигляд, нібито дружина в усьому винна. Не те сказала, не те зробила, неправильно відреагувала на його жарт. А та, в свою чергу, не розуміє в чому її вина. Але відчуває, що в чомусь винна і не знає як це виправити. “Якщо нема
ніяких адекватних причин відчувати провину, значить на вас психологічно тиснуть”, – коментує Ольга Авраменко, психологиня, експертка “Вперше”.

Як веде себе кривдник? У кожного свої методи. Один використовує підвищений тон для зауважень, другий – так зване “катування мовчанням”, яке може тривати від кількох годин до кількох днів. Третій – жарти про ваші здібності чи зовнішність. Втім жарт перестає бути жартом, якщо він повторений з десяток разів. А коли ви просите припинити, бо вам це неприємно, то кривдник звинувачує вас у відсутності почуття гумору.

Окрім постійного невидимого тиску, токсичні стосунки можуть привести до скорочення контактів з навколишнім світом. Жертва починає менше спілкуватися з друзями, родичами й колегами. Фактично, замикається лише на партнері, який вимагає від неї бути поряд. А якщо вона не поряд, то має звітувати про те, де і з ким. Це звітування можна виправдати опікою та переживаннями про її безпеку. Але якщо йдеться про десятки дзвінків та повідомлень без потреби, то варто задуматися чи не перетнув ваш партнер межу опіки.

Ще один яскравий приклад психологічного насильства – це читання смс коханої людини і прохання надати доступ до її соцмереж. В результаті остання знову ж таки скорочує кількість контактів із зовнішнім світом, бо знає, що вона під постійним контролем. “Токсичні стосунки руйнують самооцінку. Поступово жертва таких стосунків буде втрачати себе, задоволення від свого життя”, – каже Ольга Авраменко.

Психологічне насильство = фізичне?
Розпізнати психологічне насильство і припинити його на ранніх етапах дуже важливо, щоб не довести справу до фізичного. Психологічний тиск і контроль не обов’язково приведуть до рукоприкладства, однак вони часто йому передують. “Якщо кривдник є агресивним, використовує крик і кидання речей, то це скоріш за все дуже скоро переросте в фізичне насильство”, – каже психологиня.

Щоб попередити фізичне насильство і припинити психологічне, Фонд ООН у галузі народонаселення запустив кампанію “(Не) Дрібниці у стосунках”. Фактично це перша організація в Україні, яка звертає увагу на ризики токсичних стосунків. За час кампанії Фонд провів живі обговорення проблеми в Києві, Львові та Одесі. А також запустив відеоролики, які демонструють типові приклади психологічного насильства в стосунках.

Якщо ви стали жертвою
Прожити й проговорити свої емоції – перше, що треба зробити. Це дасть можливість чіткіше побачити що насправді коїться у ваших стосунках. Для цього виберіть близьку людину, якій довіряєте. Яка ніколи не скаже вам “сам винен” чи “ти ж бачила за кого заміж виходила”. Якщо такої людини поряд немає, тоді варто задуматися про те, щоб звернутися до фахівця. Консультація психолога не передбачає осуду й зауважень, які часто в таких випадках можна почути від рідних.

“Далі спитайте себе чи дійсно вам потрібні ці стосунки. Не такі, а саме ці,” – радить психологиня. Якщо ні, то сміливо їх розривайте. Якщо таки потрібні, то готуйтеся говорити з партнером про свої почуття. Тут важливо користуватися “я”, а не “ти” повідомленнями. Тобто замість “твій контроль мене дратує” чи “ти набридла мені своєю критикою”, скажіть: “мені неприємно відчувати постійний контроль” чи “я відчуваю себе знеціненим”.

Трапляється, що люди занадто контролюють чи змушують інших почуватися винними, самі того не усвідомлюючи. Вони виросли в такому оточенні, тож їм це здається нормою. В такому разі ваша відвертість з партнером і прохання переглянути поведінку дійсно можуть припинити психологічне насильство. Він зрозуміє, що має по-іншому будувати з вами стосунки, щоб їх зберегти.

Є однак партнери, які прекрасно знають, що психологічне насильство – не норма. Втім все рівно продовжують його чинити. Це їхній спосіб сформувати залежність кривдник-жертва. В здорових стосунках це не було би можливим. Тож, якщо у відповідь на вашу щирість партнер/ка все заперечує і закидає щось типу “ти занадто серйозно все сприймаєш” – це знак, що людина змінюватися не збирається. Чесна розмова з партнером – це, за словами Ольги Авраменко, “хороший лакмусовий папірець на те, чи є в цих стосунків шанс стати здоровими
чи ні”.

Якщо токсичні стосунки тривали роками, то людині може бути дуже складно відновити свою самооцінку і побудувати нові – здорові стосунки. “Після виходу з одних насильницьких стосунків люди дуже часто потрапляють в такі ж самі. Важливо це попередити, відновивши самооцінку та впевненість жертви. А для цього найчастіше потрібна професійна допомога”, – каже психологиня.

Отримати таку допомогу безкоштовно можна на інформаційному ресурсі “Розірви коло”, створеному Фондом ООН у галузі народонаселення. Ресурс присвячений боротьбі з усіма різновидами домашнього насильства. Тут можна знайти куди звернутися, пройти тест на токсичність стосунків і визначити пункти допомоги у своєму місті.