Наталя перестала бачитися із друзями. І не тому, що вона так захотіла. Так захотів її новий хлопець Максим. А ще він захотів контролювати її дзвінки, критикувати і диктувати ледь не кожен її крок. На образи і критику зі сторони партнера можна махнути рукою і сказати, що то все дрібниці. Але чи дійсно це дрібниці?

Пам’ятаєте: “Б’є – значить любить”? Стара і абсолютно безглузда приказка віками прикривала і виправдовувала фізичне насильство. А яка приказка може виправдати насильство емоційне? Контролює – значить любить? Принижує – значить кохає?

У кожної людини є свої внутрішні і зовнішні межі. Згадайте-но тільки, як вам незручно у тисняві метро. А як ви почуваєтеся, коли чуєте прикру фразу, – критику чи насмішку, від близької людини? Мозок миттю розцінює це як небезпеку – на внутрішні кордони хтось зазіхає.

На небезпеку ми реагуємо по-різному. Психолог Марина Сириця виділяє три стратегії: наступати, тікати або завмирати. Кожна людина вибирає свою, коли відчуває загрозу. Хтось миттю вмикає роздратування і лють і починає сам нападати. Хтось закривається від кривдника, плаче і не хоче з ним розмовляти. А для когось атака на внутрішні межі стає таким сюрпризом, що людина взагалі не знає, як реагувати. Коли Максим сказав Наталі, що він хоче завжди знати де вона і з ким вона, то Наталю це спершу дуже здивувало. Але вона одразу знайшла аргумент на його захист: “Це не страшно, він мене просто дуже любить”.

“Люблю читати твої смс”

Десяток дзвінків в день, безліч повідомлень – так починалася ця любов. Наталя ковтала пігулки такого несамовитого контролю і вперто мовчала, що з неї досить. А коханий не вгавав і пішов іще далі – перевіряти її смс і коментарі від чоловіків у соцмережах.

“Як тільки жертва починає погоджуватися із тим, що її так жорстко контролюють, кривднику стає мало цього насилля. Це своєрідна наркоманія – їм постійно треба збільшувати дозування”, – коментує психолог чому так сталося.

Який вихід? Одразу говорити, що вам щось некомфортно, заявляти про себе і свої межі. Не чекати, поки чаша терпіння переллється через край, бо може бути запізно. Якщо щось не влаштовує уже зараз – партнер має про це знати.

“А моя мама краще готує!”

У Наталі нове хобі – вона дивиться кулінарні шоу і скуповує журнали із рецептами. Чого б це? Бо Максим неодноразово їй повторював, що його мама готує краще, а їй ще вчитися і вчитися. Вона чемно слухається і вчиться. Сама, мабуть, нічого з того, що готує, не куштує, бо схудла кілограмів на 10. “Максиму так більше подобається”, –  каже Наталя з напівусмішкою, ховаючи очі. Психолог пояснює, що відбувається у їхніх стосунках: “Максим намагається переробити Наталю під себе, зробити її зручною. Так він собі додає авторитету. У нього самого, вочевидь, дуже слабке внутрішнє я. За рахунок принижень і тотального контролю за коханою він компенсує це і самостверджується”.

Який вихід? Зразу заявляти про те, що пригнічує і викликає дискомфорт у стосунках. Скажіть своєму партнеру, який порівнює вас з іншими, що вам це неприємно і пора припинити, якщо він цінує ваші стосунки. Якщо ж ви самі прагнете змін у партнері, то говоріть про них коректно, без порівнянь із іншими. Зрештою, підтримайте і втілюйте ці зміни разом. “Наприклад, якщо для вас важливий зовнішній вигляд партнера, то запропонуйте разом бігати чи більше ходити пішки”, – радить Марина Сириця.

“Хочу знати з ким ти”

Те, що Максим – великий ревнивець, нікого не дивує. Колись він навіть заявився з Наталею на зустріч подружок, щоб перевірити чи “подружки” раптом не чоловічої статі. Наталю його ревнощі спершу тішили, “бо так сильно любить”, а потім почали дратувати. Хоча скаржиться вона на це тільки нам – йому боїться. Але він, виходить, теж боїться! Боїться втратити її, тому й ревнує. “За усіма проявами емоційного насильства є одна базова емоція – страх. Страх не втримати, страх не проконтролювати. Але там, де є місце ревнощам, немає довіри”, – каже Марина Сириця.

Який вихід?  Якщо у вас є вагомі причини для ревнощів, то варто задуматися чи все добре у вашій парі.

“Одному у парі може не вистачати уваги, турботи, слів, підтримки. А це як повітря – людина не може без нього жити, тож починає шукати його в інших людях. Щиро поговоріть із партнером, дізнайтеся, чого йому бракує і як це можна реалізувати у ваших стосунках”, – радить психолог.

“Одному у парі може не вистачати уваги, турботи, слів, підтримки. А це як повітря – людина не може без нього жити, тож починає шукати його в інших людях. Щиро поговоріть із партнером, дізнайтеся, чого йому бракує і як це можна реалізувати у ваших стосунках”, – радить психолог.

“Ти – моя власність!”

Те, що відбувається між Наталею і Максимом, складно назвати здоровими стосунками. “У здорових стосунках немає володіння іншою людиною, нема рабства. Найкращі стосунки – це ті, у яких є вільний вибір обох партнерів”, – коментує Марина Сириця. Найгірше те, що ця історія – не виняткова. Таких історій мільйони. Уся справа в тому, що ми звикли до взаємозалежних стосунків. “Ми любимо тільки тоді, коли розчиняємося одне в одному. Ми не вміємо любити, просто будучи поряд”, – каже психолог.

Який вихід? Вчитися відпускати кохану людину. Дозволяти їй мати своє життя, а не претендувати на те, щоб замінити їй усіх і все. Якщо ж ви самі стали жертвою емоційного насильства, то говоріть про це відкрито. “Встановлюйте свої правила. Пояснюйте, що для вас важливе спілкування з іншими людьми. Чим ширшим є ваше коло спілкування, тим більше у вас можливостей. Поясніть це своєму партнеру. І так само поважайте і його простір, його право на соціальне життя”, – каже психолог.

Любов чи страх?

Ми часто боїмося сказати коханій людині, що нас щось не влаштовує у стосунках. З великої любові ми прощаємо усі витівки і заплющуємо очі на контроль, образи і ревнощі. Психолог коментує:

“У таких стосунках ви когось любите набагато більше, ніж себе, якщо постійно витримуєте цей дискомфорт. Але ж ваші потреби у цих стосунках не задовольняються, тож їм рано чи пізно прийде край”.

Коли жертва емоційного насильства врешті виснажується і заявляє про себе, кривдник може почати користуватися більш жорсткими формами управління. Наприклад, підняти на неї руку. Тому краще не доводити ситуацію до точки кипіння, а відкрито говорити одразу.

А якщо нам страшно говорити про свої потреби? Психолог пояснює, що страх – це базова емоція, яка покликана захищати людину. Але при тому, що він нібито захищає, з іншого боку не дає заявити вчасно.

Який вихід? Якщо ви боїтеся говорити партнеру про те, що вас щось пригнічує чи тривожить у ваших стосунках, то варто задуматися, а чи дійсно це ваша людина. “Якщо я боюся своєму партнеру сказати, що мені щось некомфортно, значить у наших стосунках нема довіри. Там мало місця для любові”, – пояснює Марина Сириця.