Ґендерна нерівність виступає одним із головних порушень прав людини, що виявляється в нерівних можливостях жінок і чоловіків у різних сферах суспільного життя, включаючи політичне представництво та участь у прийнятті рішень, економічні можливості та доступ до ресурсів, повноваження на рівні сім’ї та вразливість до дискримінації й насильства. Причини нерівного розподілу повноважень жінок і чоловіків слід шукати в патріархальних нормах, які закріплюють за представниками різних статей певні соціальні ролі та моделі поведінки, прийнятні для суспільства. У минулому визнання цих проблем та просування ґендерної рівності сприймалося переважно як «жіноче питання», а ґендерні програми зосереджувалися на покращанні становища жінок. Разом із тим, просування ґендерної нерівності уможливлюється лише за умови зміни світоглядних настанов усіх громадян, тому протягом останніх десятиліть все ширше визнається необхідність залучення чоловіків до просування ґендерної рівності, зокрема активної участі в заходах політики подолання та попередження ґендерно зумовленого насильства.
Одним із шляхів започаткування дискусії щодо ролі чоловіків, їх обов’язків та потенціалу в просуванні ґендерної рівності є дослідження культури маскулінності, в рамках якої визначаються та закріплюються пануючі ролі, моделі поведінки та ставлення чоловіків. Застосування такого підходу означає визнання, що процес формування чоловічої ідентичності перебуває під постійним тиском суспільства, яке вимагає відповідності поведінки певним настановам та очікуванням. Соціалізація чоловіків розпочинається в ранньому дитинстві та зазнає численних впливів, серед яких – особливості виховання та успадкований досвід подружніх стосунків у батьківській родині, шкільне середовище та стосунки з однолітками, відносини на ринку праці, інформаційне середовище та засоби масової інформації. Загальноприйнятні норми чоловічої поведінки визначають й певні соціальні очікування щодо рис характеру, настанов та способу життя сучасних чоловіків, які не завжди є сприятливими для їхнього соціального добробуту та якості життя. Зокрема, агресія та схильність до насильства часто сприймаються більшістю людей як негативні сторони чоловічої маскулінної ідентичності.
Дослідницька робота та публікація цього звіту здійснені Українським центром соціальних реформ на замовлення UNFPA, Фонду ООН в галузі народонаселення за сприяння Департаменту з питань міжнародного розвитку Уряду Об’єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії (UK DFID). Матеріали, висновки та рекомендації звіту не є відображенням офіційної позиції UNFPA або UK DFID.
