Людмила з Хмельницького. Більшість свого життя вона працювала у дитячому садку, а в 47 років  – вирішила змінити професію. 

З якими викликами стикнулася жінка, як їй вдалося подолати ейджизм та розпочати шлях навчання у сфері IT? Людмила розповіла про це UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні. 

Невпевненість у завтрашньому дні

Вперше Людмила пішла на роботу у 17 років. Спочатку вона працювала нянею у дитсадку, а потім вирішила навчатися. Після університету жінка знову повернулася до дитячого закладу працювати вихователькою. 

Коли Людмила починала працювати, вона була певна, що після 25 років роботи зможе піти на пенсію за вислугу років. Однак цей закон відмінили за 2 роки до такого стажу. Відповідно до нових змін, вона могла вийти на пенсію лише у 60. 

Людмила боялася, що за цей час їй стане важко та вона не зможе працювати вихователькою. А з початком повномасштабного вторгення жінка розуміла, що може залишитися взагалі без роботи. Тож жінка почала думати, як ще вона може заробити собі на життя. 

Перший день війни

Людмила зустріла війну у своєму місті – Хмельницькому. Щоб якось боротись зі стресом, вона вирішила допомогти фінансово? притулку для тварин, звідки раніше взяла собі собачку на ім’я Кнопа. Жінка розуміла, що війна – це стрес не лише для людей, а й для тварин. 

В той же день сталась ще одна подія – жінка загубила ключі від квартири, гуляючи по вулиці. Але на допомогу Людмилі прийшов хлопчик, що мешкав у будинку поруч. Він допоміг їй знайти ключі. 

“В той день, я отримала ще одне підтвердження, що якщо ти робиш добро, то воно до тебе повертається. Саме цьому я завжди вчила дітей в садочку. Початок війни, всі знервовані, загубити ключі від квартири – це було дуже страшно. Ще й залишитися зовсім без зв’язку. Я тоді була така розгублена, що не могла згадати номери телефонів рідних, навіть їхні адреси”, – розповідає про свої переживання Людмила.
 

Знайомство із “ВОНА хаб 

Шлях до зміни професії Людмили розпочався з того, що вона побачила оголошення “ВОНА хаб” у Facebook про набір на курси в сфері IT від Beetroot Academy. Це навчання для жінок, які постраждали від домашнього чи гендерно зумовленого насильства, знаходяться у зоні ризику або у складних життєвих обставинах. Воно реалізується в межах проєкту “Трамплін до рівності” Фонду ООН у галузі народонаселення за фінансовій підтримки Швеції. 

Жінка вирішила спробувати та заповнила анкету. Згодом з нею зв’язалася кар’єрна радниця та підтвердила – жінка пройшла відбір.

Так Людмила розпочала навчання на курсі “Вступ до IT”. Викладачка цього курсу надихнула жінку рухатись вперед та освоїти нову професію у сфері дизайну.

“Коли я почала шукати нову роботу, то після того як дізнавалися скільки мені років, або клали слухавку, або взагалі починалися сміятися чи якось коментувати. Але на цих курсах все інакше – в моїй групі багато жінок мого віку, ми допомагаємо одна одній, спілкуємося. Викладачка весь час каже нам, щоб ми не зациклювалися на своєму віці. Це надихає.  

В мене вже є така мрія, що після навчання я зможу створити сайт для допомоги тваринам. Моя собачка, Кнопа, я ж взяла її з притулку для тварин. От я б дуже хотіла створити сайт, де притулки могли б розміщувати інформацію про тварин і так знаходити для них нові сім’ї,” – розповідає Людмила.

Складнощі на шляху до нової професії

Жінка розповідає, що через відключення світла взимку вона не встигала освоювати весь матеріал вчасно. Їй доводилось вчитися вночі. 

Згодом Людмила взяла на роботі місяць перерви за свій рахунок, аби продовжити навчання на IT-курсах. Для усіх студенток курсів передбачені додаткові заняття з англійської, якщо слухачка не знає мови. Оскільки Людмила не володіє англійською, вона паралельно вивчає нову для себе мову. 

“Коли я почала тільки вивчати мову, в мене був комплекс, дуже сильний страх, я не могла сказати ні слова. Але в нас дуже гарні викладачі/-ки на курсі, з мною окремо займалася викладачка. І я бачу, що вона вірить в те, що я навчуся. Саме те, що викладачка вірить в мене, а також підтримка від кар’єрної радниці “ВОНА хабу”, мені допомогає продовжувати цей шлях. Я маю такий характер, що мені легше змінити все довкола, ніж змінитися самій, але це навчання мені настільки подобається, що я відкрита до усього нового і до змін”, – ділиться Людмила. 

Хоча близькі та рідні жінки навпаки вважають, що її ідея та прагнення не будуть успішними і часто додають ще більше сумнівів жінці. Вони вважають, що в такому віці дуже складно освоїти нову професію, а до того ж знайти нову роботу. Вони весь час нагадують Людмилі, що вона може взагалі залишитися без дому та доходу. 

“Хочу порадити жінкам, які знаходяться у схожих життєвих обставинах, не замикатися в собі. Звертатися до людей, які можуть щось підказати або допомогти, як мені у свій час допомогла кар’єрна радниця з “ВОНА хаб”. В мене нема підтримки зі сторони рідних, але є викладачки курсів та кар’єрна радниця, які допомогають та часто говорять про те, що мій вік не є перешкодою для здобуття нової професії. Тому я вважаю, що не потрібно боятися щось змінювати, краще спробувати, а вже потім зрозуміти воно твоє чи ні. І точно варто вчити англійську, бо починати вчитися ніколи не пізно. Ти це робиш для себе, а не для когось”, – поділилася своїми думками Людмила. 

Кар‘єрний хаб «ВОНА» реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні за фінансової підтримки Посольства Великої Британії та  Бюро гуманітарної допомоги USAID (BHA).   

Навчальні ІТ-курси проходили в рамках проєкту “Трамплін до рівності” Фонду ООН у галузі народонаселення і стали можливими завдяки фінансовій підтримці Швеції.

Підтримка учасниць кар’єрними радницями проходить в рамках проєкту “ВОНА хаб” Фонду ООН у галузі народонаселення за фінансової підтримки Посольства Великої Британії.