Насильство щодо жінок виступає одним з головних порушень прав людини, причини якого пов’язані з нерівним розподілом ресурсів та повноважень між жінками та чоловіками. Окрім безпосередньої шкоди для здоров’я та добробуту постраждалих, насильство має вагомі суспільні наслідки, які вимірюються грошовими, трудовими та нематеріальними втратами, виявляються у формі поточних, довготривалих або відкладених ефектів. Економічні втрати внаслідок насильства щодо жінок розподіляються між різними представниками суспільства, включаючи самих потерпілих, членів їхніх сімей та кривдників, роботодавців, які несуть збитки внаслідок непрацездатності працівників, державні та громадські організації, які надають послуги жертвам, стра- хові фонди та бюджети різного рівня, платників податків та економіку країни загалом. Непрямі витрати пов’язані з психологічними наслідками насильства, які можуть призводити до стресових розладів, впливати на дітей, які стали свідками подібних випадків, ускладнювати сімейні стосунки та погіршувати якість життя постраждалих, що наразі складно оцінити економічним еквівалентом.

В даному дослідженні представлено результати комплексної оцінки економічних наслідків насильства щодо жінок в Україні. Економічні розрахунки здійснено для наступних категорій можливих витрат суспільства: 1) втрачений макроекономічний продукт, обсяги якого визначаються необоротними втратами населення (передчасні смерті жінок), тимчасовою та стійкою непрацездатністю внаслідок ґендерно зумовленого насильства, а також зниженою працездатністю жертв, що впливає на продуктив- ність їхньої праці; 2) вартість послуг, пов’язаних із реагуванням на випадки насильства та наданням допомоги потерпілим (сектор охорони здоров’я, правоохоронні органи та система правосуддя, виправні заклади для кривдників, соціальні та спеціалізовані послуги для жінок, які постраждали від насильства); 3) особисті збитки та грошові витрати потерпілих внаслідок пережитого насильства.

Дослідницька робота та публікація цього звіту здійснені за кошти UNFPA, Фонду ООН в галузі народонаселення та Міністерства з міжнародного розвитку Великої Британії (DFID). Матеріали, висновки та рекомендації звіту не є відображенням офіційної позиції
UNFPA або DFID.