Бути підлітком — означає щодня вчитися розуміти себе та адаптуватися до світу навколо. Бути підлітком у країні, де триває війна, означає дорослішати в реальності, яку важко прийняти навіть дорослим. У період, коли молодь природно шукає стабільності та безпеки, війна руйнує ці основи, залишаючи замість них страх і невизначеність. Окрім притаманних віку викликів, підлітки вимушено стикаються зі систематичними повітряними атаками, відключеннями електроенергії та живуть зі страхом за своє життя і близьких.
Впоратися із тривогами та побудувати довірливі стосунки зі світом тінейджерам допомагають фахівчині 29 дружніх до жінок та дівчат просторів «Вільна» в межах закритих груп підтримки для підлітків. Пілотний осередок виник у квітні цього року в Борисполі.
Групові заняття за участі психологині та соціальної працівниці спрямовані на розвиток комунікативних навичок, саморефлексію та свідому побудову майбутнього. Щотижня фахівчині обговорюють із підлітками психологічні теми, пропонують їм практичні вправи та проводять ігри. За бажанням діти можуть індивідуально працювати із психологинею. Найчастіше тінейджерів, за словами фахівчинь простору, турбують стосунки з батьками та однолітками, пошук себе, страхи в спілкуванні, самотність та виснаження.
14-річна Вікторія відвідує заняття клубу в Борисполі всього кілька тижнів, проте вже перейняла кілька психологічних навичок для переживання стресу від фахівчинь. За словами дівчини, найбільше її захопили практики майндфулнес, які вчать фокусуватися на моменті «тут і зараз».
«Наприклад, приймаєш ванну та просто відчуваєш цей дотик, тобі дуже приємно й набагато легше стає», — пояснює підлітка.
Також Віку зацікавили інші способи роботи з емоціями через тіло, тому вона намагається не пропускати йогу, фітнес та майстер-класи з малювання. До лютого 2022 року, як каже тінейджерка, вона й повірити не могла, що нинішня реальність може настати. Натомість сприймала всі попередження про підготовку Росією вторгнення за жарт.
«У мене просто не було усвідомлення, що таке війна, що так страшно», — каже дівчинка.
Після досвіду міграції в Польщу та Німеччину її родина повернулася в Україну. Як каже Віка, вони із сестрою вже призвичаїлися до воєнних реалій. Під час атак, коли дуже страшно, дівчина насамперед горнеться до своєї собаки та не забуває забирати в коридор хом’яків. Аби навіть найменші друзі не залишалися наодинці без захисту.
Заняття заряджають хорошим настроєм на наступні дні
З перебоями настрою через воєнну реальність нерідко стикається 14-річна Єва з Борисполя. У вільний від навчання час дівчинка обожнює малювати, читати та навіть сама пише історії. Проте, подеколи займатися навіть улюбленими справами стає важко, визнає Єва. За її словами, систематичні відключення світла вибивають її звичний графік із колії та заганяють у прокрастинацію. А коли повітряні атаки застають у школі, дівчинці стає дійсно лячно.
«У школі страшніше, бо є такий вайб фільмів про апокаліпсис, коли великий натовп біжить без світла по коридорах. Тебе можуть розчавити, може прилетіти ракета. Це страшно», — ділиться Єва.
Час у «Вільній» дає можливість перезавантажитись, додає дівчинка.
«Заняття щоразу заряджають хорошим настроєм, і я потім радісніша протягом наступних днів. Це, я вважаю, уже велика допомога», — каже Єва.
Також завдяки постійним знайомствам у «Вільній» дівчинці стало легше заводити розмову з новими людьми й поза простором.
«Я звикла до того, що з’являються нові люди і треба знаходити з ними спільну мову», — зазначає Єва.
Заняття підвищили мені самооцінку
Про вирішення проблем із комунікацією в результаті занять у «Вільній» говорить і
12-річна Надія. Попри юний вік, дівчинці вже довелося починати життя спочатку, коли її родина переїхала з окупованого РФ Донецька на Київщину в Бориспіль. Тоді, як зізнається, вона важко переживала розлуку зі звичним оточенням і перший час дуже сумувала.
Початок повномасштабного вторгнення РФ знову поставив усе налагоджене життя Надійки під загрозу. Проте, як каже, вона навчилася справлятися з тривогою, сідаючи під час атак у так званий «куточок безпеки». У вільній час дівчинка грає на синтезаторі та укулеле, які опанувала самостійно, та вже рік відвідує заходи у «Вільній». За словами Надійки, за цей час вона стала почуватися набагато впевненішою в собі.
«Ці заняття мені підвищили самооцінку. Я себе не почуваю зайвою якоюсь, завжди можу влитися в компанію. Я привела сюди подружку, ми грали в мафію і це так було цікаво», — ділиться дівчинка.
Стикнутися з дорослими випробуваннями через російську агресію довелося і 13-річній Катерині з Харківщини. З початку повномасштабної війни РФ проти України дівчинці з родиною доводилося переїжджати двічі — спочатку в Полтаву, а згодом у Бориспіль. За словами Каті, спочатку їй було нелегко знайти друзів у новому для себе місці, проте, вона впоралася. Допоміг їй у цьому, зокрема, досвід у просторі «Вільна», який Катя відвідує вже півтора роки.
«Я з усіма дівчатами познайомилася саме тут на різних заходах, й ось тепер ми разом ходимо», — каже підлітка.
Порятунком від воєнних реалій для Каті є творчість — дівчина обожнює малювати, читати, писати, захоплюється макіяжем та косплеєм. Завдяки заняттям у «Вільній», як каже Катя, вона почувається значно впевненішою та, попри війну, не боїться мріяти. У своєму юному віці дівчина точно знає, що хоче пов’язати своє життя із мистецтвом — письменництвом або ж дизайном. Аби навіть у темні часи нести у світ красу та світло.
Ініціатива реалізовується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, за підтримки Бюро гуманітарної допомоги USAID, Програми міжнародного розвитку уряду Ірландії, урядів Великої Британії, Канади, Данії, Гуманітарного фонду для України (UHF) та Центрального фонду реагування на надзвичайні ситуації (CERF).
