Новини

Хочу, щоб мої доньки міцно стояли на ногах та відстоювали свою філософію - Андрій Пятов

23 серпень 2018

Андрій Пятов, футболіст, воротар клубу "Шахтар" і національної збірної України, батько трьох дочок, в спільному проекті Delo.UA і Фонду ООН в галузі народонаселення розповідає про те, що для нього означає бути усвідомленим батьком, у що він як батько інвестує час і фінанси в першу чергу, а також чому потрібно навчити дітей в умовах швидко мінливого світу.

Кожен у своєму житті приймає рішення, яким батьком він хоче бути. Все-таки це закладається ще на рівні наших батьків. Мої батьки виховали мене в любові. У мене є молодша сестра, у нас велика різниця у 13,5 років. Тому можна сказати, що я усвідомив батьківство ще в 14 років. Мені доводилося допомагати мамі. І це допомогло мені в майбутньому. У мене немає проблем з відповідальним батьківством, я до цього дуже серйозно ставлюся. З приводу зміни ролі батька в сім'ї, знову ж таки, все дуже індивідуально. Не знаю, як в інших сім'ях, але виходячи з виховання в моїй родині, в моєму оточенні, не можу сказати, що відбулися кардинальні зміни.

З народженням кожної дочки ставало легше. Нам із Юлею було простіше розуміти дітей, усвідомлювати ролі батька й матері. Ми закохалися в наших дівчаток. Навіть коли дізналися, що у нас буде третя дівчинка, ми були щасливі. Хоча десь у душі я звісно хотів сина, але я дуже радий, що в мене три доньки. Побачимо, що буде в майбутньому.

На футбольному полі я тримаю тил, а у родині тил у дружини. Я багато часу проводжу в роз'їздах, і дружина приділяє більше часу дітям. Але це свідомий вибір, ніхто нікого не примушує перебувати з дітьми. Усе залежить від Юлі. Якщо вона захоче піти працювати, вона піде працювати. Зараз вона хоче все віддати нашим дітям, бути їм подругою, другом. Щоб дівчатка завжди знали, що на неї можна покластися. Всю свою любов вона віддає дітям. Це її вибір. Тому Юля – наш тил, а я все інше.

Весь свій вільний час, якого, на жаль, не так багато, я віддаю родині. Зараз старші доньки навчаються в школах, цілий день їх немає вдома, тому більше часу я проводжу з наймолодшою. З Майєю любимо збирати пазли. Зараз їх величезний вибір. Вона обожнює грати в монополію. У нас є дитяча монополія, з картками. Багато часу проводимо на свіжому повітрі, на дитячих майданчиках. Майя дуже любить гойдалки, може по хвилин 40 гойдатися. Гірки, лабіринти, «доганялки» - вона без тями від цього всього. На дачі є великий батут –  звідти її не витягнеш. Дуже любить будувати треки і грати з машинками, збирає конструктори. Зі старшими дітьми, як правило, граємо в інтелектуальні ігри: «Менеджер», «Alias». З ними вже цікавіше, вони все розуміють. Їм і програти можна.

Дитячі центри не дуже часто відвідуємо, якщо тільки погана погода. Намагаємося більше часу бувати на вулиці. Улітку – літні ігри, узимку – зимові.

Ми з Юлею намагаємося прищепити дітям любов до читання. Даша дуже любить читати, її не треба примушувати. Вона може проковтнути книгу буквально за пару днів. Мілану читати поки змушуємо, читає те, що задають у школі. А ось Майї найбільше до душі книжки з картинками. Вона просто обожнює смішні історії, любить виконувати різні завдання. Часто малюємо з дівчатками. У Даші це особливо добре виходить. Малює одяг, але вчитися цьому поки не хоче. Я не фахівець, але мені здається, що моделі виглядають доволі пристойно. Узагалі, діти ростуть швидко, тому ловимо кожен момент. Часто всі разом ходимо на заходи, ярмарки, кінотеатри.

У наш час дуже важливо, щоб діти завжди могли розраховувати на себе. Адже все в їхніх руках. Тому дитину потрібно навчитися самостійності. Як батьки ми завжди готові допомогти, але я хотів би, щоб наші дівчатка змогли самі домогтися в житті того, чого хочуть. Саме самі. Наша старша дочка дуже цілеспрямована, і я в неї вірю і знаю, що вона може бути дуже сильною особистістю. Мілана - це космос, вона особлива, вона інша. І це додає родзинки нашій сім'ї. Мілані потрібно буде десь допомогти, десь направити, хоча зараз вона вчиться на відмінно, але трохи соромиться. Про молодшу поки сказати нічого не можу, але те, що вона командир, це точно. Всі діти різні, і в цьому весь кайф!

Своїх дівчаток вчу бути сильними. Зараз дуже багато програм, які розповідають про життя в родині, про роль і становище жінок і чоловіків. Діти теж це бачать, завдяки інтернету від них нічого не приховаєш. Звичайно, я намагаюся захистити їх від перегляду чогось про насильство, але, якщо реально дивитися на речі, і цього не уникнути. Інтернет завалений і цим. Тому хочу, щоб мої дочки міцно стояли на ногах і відстоювали свою точку зору, свою філософію і те, до чого вони прагнуть в житті. Повірте, я їх не дам образити! Крім того, ми з Юлею намагаємося подавати приклад в нашій родині. У нас повне рівноправ’я. Ми дуже любимо один одного, десь поступимося, десь допоможемо. Часто потрібно просто підказати або підбадьорити. Діти все це бачать. Сподіваюся, будуть брати приклад з нас.

Інвестуючи в дитини сьогодні свою увагу, час і ресурси, ви виховуєте наше майбутнє. Те майбутнє, до якого ми всі прагнемо і хочемо, щоб воно було набагато крутіше, яскравіше у всіх аспектах в порівнянні з нашим. І якщо ми будемо лояльніше ставитися до своїх дітей, допомагати їм, вкладати в них душу і фінанси, то сподіваюся, що наше майбутнє, майбутнє наших дітей, онуків, правнуків буде поліпшуватися і ставати світлішим.