На прохання намалювати пілота й пожежника, 8 з 10 дітей малюють чоловіків. Невже в Україні досі існує поділ на професії за гендерною ознакою? Розбираємося у цій статті.
З дитинства за дітьми часто закріпляються певні ролі, які вони потім змушені слухняно виконувати при виборі професії. Як от: “Ти дівчинка, а, отже, маєш вибирати заняття, яке личить дівчинці”. Або: “Це не чоловіче заняття”. Батьки самі свідомо чи несвідомо змалку нав’язують дітям такі сценарії. Далі гра в “це для хлопчиків, а це для дівчаток” продовжується у садочку й школі. Коли приходить час визначатися в який виш вступати, за плечима дитини вже є 17 років настанов старших, яким нібито “краще знати”.
Але кому зараз краще знати, яким буде світ і які професії стануть найбільш затребуваними? В центрі кожного заняття має бути сама людина, її здібності й потенціал. Герої цього матеріалу – інженерка Віра Холодняк та шоколатьє Антон Рішко тому підтвердження.
Розбиваючи стереотипи
Купуючи авторські цукерки Антона Рішко, клієнти навряд чи здогадуються, що їх створив колишній слідчий-криміналіст та судовий експерт.
Антон у дитинстві мріяв стати кухарем. Батьки це захоплення серйозно не сприймали і налаштовували сина на інше. Втім і після початку роботи у відділі кримінальних досліджень, Антон не переставав готувати. Якось в Інтернеті він побачив, як створюють шоколадні інструменти в домашніх умовах і сам захотів спробувати. Цей експеримент привів до того, що Антон сам почав замовляти шоколад із Бельгії та робити шоколадні вироби на замовлення. А згодом, уже маючи готовий бізнес-план для виробництва, пішов із МВС. “За 6 років роботи судовим експертом я постійно паралельно чимось займався. Тож батьки й колеги не сильно здивувалися, що я хочу створювати щось своє”, – розповідає Антон.
Інженерка Віра Холодняк теж з дитинства не мала сумнівів ким бути. Надихнула її мама – інженерка. “Я бачила, як вона ночами працює, й собі так хотіла,” – сміється дівчина. Сама Віра із Сєверодонецька, де інженерія популярна як серед жінок, так і чоловіків. Але рухатися кар’єрною драбиною жінці, за словами інженерки, непросто. Віра Холодняк працює із топовими організаціями, але підкреслює, що за 15 років ніколи не бачила там жінок-керівниць. Більше того, молодих спеціалісток на роботу теж не дуже охоче беруть – через маленьких дітей або потенційну можливість декрету. “Якщо є вибір взяти некваліфікованого чоловіка чи жінку, то їм зручніше взяти першого. Дуже складно довести, що ти так само достойна”, – розповідає інженерка.
У такій ситуації Фонд ООН у галузі народонаселення радить компаніям позитивну дискримінацію. Про що мова? Якщо на вакансію подалися два рівноцінно сильних кандидати, а в компанії – гендерний дисбаланс, то варто взяти жінку. За словами програмної аналітикині Фонду Наталії Кошовської, йдеться також і про гендерний баланс під час стажувань молодих спеціалістів. Щоб його досягти, із рядом компаній-лідерів на ринку праці було підписано спеціальний документ – Пакт для молоді 2020. 124 роки до рівності
В українському ІТ секторі, наприклад, лише 20% спеціалістів – жінки. Інновації втрачають таланти та проривні ідеї, зокрема, через те, що жінки знеохочені займатися STEM (наука, технології, інженерія, математика). Щоб змінити цю ситуацію, такі міжнародні організації, як, до прикладу, Фонд ООН у галузі народонаселення, активно просувають технічні спеціальності серед дівчат. Роблять це через організація хакатонів, ознайомчих візитів в компанії в рамках Дня Дівчат та відкриття регіональних STEM філіалів, щоб тінейджерки побачили скільки в них можливостей.
Тим часом у творчих професіях бракує чоловіків. Відповідно до останнього дослідження Британської Ради, причина всьому – гроші. За чоловіками закріпилася роль “годувальників сім’ї”, тож вони вимушені вибирати не те, що подобається, а те, що принесе вищий дохід. Більше того, часто стресом для чоловіка є також факт, що він заробляє менше за партнерку.
Україна – не унікальна у своїй практиці ділити професії на “чоловічі” й “жіночі”. Так звані гендерний розрив існує у всьому світі. За даними глобального дослідження Gender Gaps, зараз він складає 32%. А щоб подолати гендерний розрив в Східній Європі назнадобиться ще цілих 124 роки. Цікаво, що в Україні ситуація погіршилася. За останні 13 років ми спустилися із 48-го на 65-е місце.
За дослідженням Фонду ООН у галузі народонаселення, 8 із 10 чоловіків вважають, що існують “чоловічі” та “жіночі” професії. Таке переконання впливає й на те, як вони виховують дітей і як підтримують або не підтримують їхній кар’єрний вибір. Тим не менше, є й хороші новини. Молоде покоління по-новому сприймає свою роль і можливості. А їх у сучасному світі стає все більше.
