Фотопроєкт присвячений Дню батька, який відзначається в Україні та більшості країн світу у третю неділю червня. У цей день ми хочемо ще раз звернути вашу увагу на важливість залучення батька до виховання та піклування про дітей, а також до рівномірного розподілу домашніх обов'язків.

У нашому фотопроєкті до Дня батька взяли участь 8 відповідальних татусів та дідусь, які працюють у системі міської влади міста Києва. Незважаючи на свою зайнятість, вони завжди знаходять можливість провести зі своєю дитиною якісний час, піклуються про них на рівних з мамами! На фото - простий розпорядок дня, який може бути наповнений неймовірно зворушливими моментами - заміна памперсів, цікаве дозвілля, спільні хобі, створення наймодніших татівських зачісок. Саме ці моменти допомагають татам підтримувати здорові стосунки у парі, та мати емоційно теплий звязок із дітьми протягом усього життя.

 

Микола Поворозник, дідусь Дем’яна

Для мене відповідальне батьківство - це готовність кожного дня та кожної хвилини дбати про

родину та дітей. Жити з ними одним життям, в одному ритмі. Намагатися брати максимальну участь у житті дітей, підтримувати їх, убезпечувати від помилок, відчувати радість від успіхів і

підтримувати у моменти невдач. Ще говорять: необхідно чути свою дитину. Я би переформулював: треба навчитися спілкуватися так, щоб не лише ви чули сина чи доньку, а і вони вас чули. Тоді все виходить! 

Після народження онука, незважаючи на шалений графік життя, намагаюся проводити з ним час. Так ми розвантажуємо молодих батьків, як у свій час це робили наші з дружиною батьки. Час, проведений з онуком надихає, додає позитивних емоцій і моментів у життя. І цей час безцінний. 

Чому важливо бути відповідальним батьком та дідом? Бо це – мій внесок у їхнє майбутнє. Без перебільшення. Ніякі матеріальні блага не можуть замінити взаєморозуміння, підтримки і гармонії у сім’ї.

 

 

Сергій Павловський, батько Олени

Відповідальне батьківство - це коли ти присутній у житті дитини, коли, що б ти не робив, ти пам’ятаєш, що вона на тебе дивиться і бере з тебе приклад, а також - коли ти розумієш, що життя швидкоплинне і щодалі, то менше часу ви будете проводити разом, тому потрібно насолоджуватися кожною хвилиною, проведеною з дітьми!

Звісно, роль батька у вихованні дітей важко перебільшити. Насамперед, він, як і мати, повинен демонструвати усі прояви любові та турботи про дитину, щоб вона відчувала себе у безпеці як фізично, так і психологічно. 

Що допомагає мені бути відповідальним батьком? В першу чергу - приклад мого батька і його принципи виховання: дитині потрібно коментувати все, що відбувається в її житті, аналізувати її вчинки та поведінку оточуючих, моделювати різні життєві ситуації і вчити як себе в них поводити, та чітко розділяти, що добре, а що погано. У такому випадку вона буде готова до будь-якого розвитку подій і зможе вчинити правильно. Саме по собі батьківство надихає - те почуття, що ти маєш до власної дитини, надає резерви фізичних сил та терпіння, щоб проводити час разом, не дивлячись на зайнятість та втому, і воно того 100% варте!

 

 

Руслан Світлий, батько Нікіти та Даниїла

Відповідальне батьківство для мене – це насамперед повага до своїх дітей. Не лише безмежна любов, а саме повага до дитини, як до особистості. Тому ми з дружиною завжди дослухаємося до своїх дітей, враховуємо їх інтереси, ніколи не тиснемо, а м’яко направляємо, намагаючись вберегти від помилок.

Вважаю, що це надзвичайно важливо, адже діти – це не ми, не наша копія. Вони дорослішають, формуються, і стають зовсім іншими людьми. А наше завдання як батьків – лише підтримати і направити, підставити крило, як у пісні «Соколята» В’ячеслава Хурсенка. 

Для мене особисто спільні інтереси з дітьми мають неабияке значення. Моя робота вимагає цілковитої віддачі і займає практично весь мій час. Тому всі свої вільні години я присвячую сім’ї, дітям. Кажуть, чужі діти швидко ростуть, а свої – ще швидше. І це правда. У мого молодшого, Дані, зараз надзвичайно цікавий вік – він тільки пізнає світ, складає власне враження про все, що його оточує. І це неймовірно захопливо для мене, як батька, досліджувати світ разом з ним. Старший, Нікіта, увійшов у вік складних юнацьких змін, і я в силу можливостей підтримую його. Ми з моїми хлопцями захоплюємося спортом, - це розвиває не лише фізично, але й зміцнює наші батьківсько-синівські стосунки.

 

 

Бондаренко Володимир, батько Марка та Анни

Незважаючи на щільний графік роботи та велику кількість супутніх справ, завжди потрібно виділяти час для живого спілкування з дітьми та спільних занять, адже саме так зароджується довіра. У мене є син та донька з якими я намагаюся проводити якомога більше часу, щоб сформувати спільні інтереси та у процесі поділитися досвідом й навичками. Важливо, щоб батьки підтримували дітей, допомагали пізнавати світ та соціалізуватися. Моїм батьківським обов'язком є виховання дітей так, щоб вони змогли сформувати власну чітку життєву позицію, та кожен з них став незалежною особистістю.

Варто налагодити комунікацію з дітьми, для цього необхідно бути терплячим, прислухатися до своїх дітей та знайти спільні теми для обговорення. У вихованні не можна забороняти та нав'язувати свою позицію, адже діти не завжди розуміють чому саме так, а не інакше потрібно вчинити у цій ситуації. Завжди потрібно доступно, покроково обґрунтовувати свою позицію. Наприклад, діти багато часу приділяють онлайн розвагам через сучасні гаджети, але заборонити користуватися ними ми не можемо. Тому потрібно будувати конструктивний діалог з дітьми, пояснювати, що ці гаджети можуть використовуватися не лише для розваг, а й для отримання нової інформації, нових знань, для освіти та розширення світогляду.

Виховувати дітей непросто, батько одночасно має бути вимогливим вчителем та добрим другом – це є основою сімейного добробуту та відчуття довіри один до одного на все життя.

 

 

Георгій Кунах, батько Тимура та Арсенія

Для мене відповідальне батьківство важливе тому, що чим більше я зараз вкладу в своїх дітей позитиву, тим легше їм потім буде по життю. Тому що світ жорстокий, і діти не розуміють, де правда, неправда, де брехня… Я намагаюся їм пояснювати, вкладати у них більше позитиву, ніж негативних емоцій.

Чи складно у сучасному світі бути відповідальним батьком? Складно. З дітьми треба багато працювати і знаходити контакт з дитиною. Тому треба захоплюватися своїми дітьми, приділяти увагу їхнім інтересам. І я намагаюся показувати дитині своїм прикладом, як можна розвиватися.

Діти для мене - дуже важлива складова мого життя. Я не хочу, щоб вони пережили те саме, що пережив я: війну, наприклад. Хочу, щоб вони розуміли, як треба жити, як виходити із складних ситуацій. Це все залежить від батьків. Якщо батьки будуть вкладати дітям правильні речі - усе буде добре: і в Україні, і у світі. 

 

Валентин Мондриївський, батько сина Богдана та доньки Марії

Батьківство — це насамперед відповідальність. Саме ми створюємо те середовище, у якому зростають наші діти. А воно повинно сприяти комфортному розвитку, де кожен зможе сміливо проявляти всі свої таланти і здібності, пізнавати світ із цікавістю та просто бути щасливим. У цьому, вважаю, і є першочергове завдання батьків.

Батько — той справжній авторитет, який всьому навчить, завжди підкаже та підстрахує в разі потреби. Коли діти довіряють батькам, як друзям, пишаються, поважають та беруть з нас приклад, це надихає та створює хороше підґрунтя для того, аби дитина виросла самостійною та сильною особистістю.

Хотілося б, щоб ми всі приділяли своїм дітям набагато більше уваги, слухали їх та максимально підтримували кожного дня. Адже саме від нашого виховання напряму залежить, яким буде наше суспільство та якими стануть наші місто і країна в майбутньому.

 

Валерій Танцюра, батько Артема та Анни

Важливо допомогти дитині знайти свій шлях і якомога раніше зробити її самостійною, щоб вона сама мислила, складала плани і вміла їх досягати. Важливо не заважати дитині дорослішати. Так, потрібно допомагати, підтримувати, навчати, але головне - своїм прикладом. Марно говорити, читати нотації дитині, якщо ти робиш щось інше, протилежне - діти ж усе бачать. Тільки тоді довіряють, коли твої вчинки з твоїми словами не розходяться. 

Інтереси моїх дітей можуть не співпадати з моїми, але я цікавлюся і роблю все для того, щоб їм було зручніше і якісніше робити те, що вони роблять: для сина це техніка, камера, адже він цікавиться блогерством; для доньки, яка цікавиться танцями, - нові костюми, участь у фестивалях тощо. Завжди підтримую своїх дітей, підтримую їхні прагнення і інтереси. Буває і таке, що цікавимося ми чимось одночасно.

Головне - любити дитину, розуміти, що дитина - це не ти, і не можна змушувати дитину стати тим, ким ти не став. У кожної дитини свій шлях, просто треба допомогти дитині його знайти і стати на нього.

 

 

Ярослав Лагута, батько Анни та Богдана

Я вважаю, що до всього у житті слід ставитися відповідально, а до батьківства - тим більше, оскільки від того, ким виростуть діти, залежить не лише наше майбутнє, а й майбутнє цілих поколінь, оскільки діти передаватимуть своє ставлення вже до своїх дітей. Тому я прихильник відповідального дозвілля, у всьому має бути якщо не освітня, то як мінімум виховна складова, чим би ви не займалися.

Дуже важливо формувати з дітьми спільні інтереси. Зрозуміло, що у кожного покоління будуть свої захоплення, смаки та кумири, але відповідальні батьки, на мою думку, - це ті батьки, які разом з дітьми займаються правильними речами, формуючи таким чином у дитини розуміння, що добре, а що погано.

Безумовно, кожна дитина, потім зіткнувшись з реаліями життя, робить власні висновки, але сформувати певний фундамент та базове правильне сприйняття - світогляд, систему цінностей, ставлення до людей, до навколишнього середовища - мають батьки.

 

 

 

Організатори: UNFPA, Фонд ООН у галузі народонаселення в Україні спільно з Київською міською державною адміністрацією в рамках Програми “ЄС за гендерну рівність: разом проти гендерних стереотипів та гендерно зумовленого насильства”, що фінансується Європейським Союзом та реалізується спільно структурою «ООН Жінки» та ЮНФПА.

Цей фотопроєкт був створений за фінансової підтримки Європейського Союзу. Наповнення належить до виключної відповідальності ООН Жінки та UNFPA і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.