Із Ганною (ім’я змінено з міркувань безпеки) мобільна бригада працює вже четвертий місяць. Жінка з двома синами весь цей час живе у комунальній установі - Донецькому обласному центрі соціально-психологічної допомоги у місті Дружківка. Туди вона потрапила з дому після того як чаша терпіння була переповнена.
«Ми разом 12 років. І більше року, як він почав мене бити та став дуже дивним, - розповідає Ганна. – Став казати, що всі ці роки я йому зраджувала, була з іншими чоловіками, хоча протягом всього часу я майже не виходила з дому і власного подвір’я. Потім почав реєструвати мене на сайтах знайомств в інтернеті, цим же і погрожував: чому твоє фото на такому сайті. Такі ситуації стали частішими. Чоловік почав говорити, що знаходив мої фотографії на різних сайтах. Я взагалі нічого такого не робила. Було помітно, що в нього розгулялася фантазія»
За словами Ганни, усьому цьому передували наркотики. До того ж він їх не тільки вживав, а й розповсюджував. Саме вони, каже жінка, так вплинули на його нервову систему, викликаючи навіть галюцинації. Зміни в поведінці чоловіка стали очевидними. Побої ставали частішими, жорстокість та підозри загострювалися. Чоловік несподівано став демонструвати ознаки агресивної поведінки. Одного разу чоловік сів до Ганни, поклав поруч ніж, та почав розмову про ці сайти. Це була дуже напружена ситуація, жінка почувала себе у небезпеці. Через ніж тоді їй стало страшно не тільки за себе, а за дітей. Наступного дня вона начебто повела дітей до школи, а сама, схопивши хлопців та деякі речі, втекла від небезпеки.
Проте, повністю безпечного місця знайти не вдавалось. Недовго вона з дітьми переховувалася у сестри в іншому місті. А потім, шукаючи допомоги, натрапила на інформацію про мобільні бригади соціально-психологічної допомоги Фонду ООН у галузі народонаселення. Завдяки допомозі Мобільної бригади, жінка змогла знайти притулок у Центрі у м Дружківка, де вона знаходиться до сих пір, вже четвертий місяць. Не дивлячись на те, що стандартний термін перебування тут обмежується трьома місяцями, з огляду на складність її ситуації було прийнято рішення про продовження терміну роботи із нею допоки ситуацію не вдасться покращити.
Протягом цього часу фахівці Мобільної бригади допомагають Ганні шукати роботу і житло. Жінка не збирається повертатися до чоловіка, тому вочевидь їхня спільна історія закінчилася. Із дітьми працюють соціальні працівники, які займають дітей арт-терапією. Таке заняття допомагає дітям стати спокійнішими, адже як наслідок побачених випадків насильства, у хлопців з’явилися прояви агресії.
Часто головною причиною звернення жінки до мобільної бригади є не можливість отримати допомогу самій, а можливість врятувати дітей, як у випадку Ганни.
«Коли справа стосується дітей, жінки стають більш зацікавленими в нашій допомозі, навіть якщо самі поки не готові контактувати. Стан власних дітей дуже непокоїть більшість жінок. Це рідкість, коли жінка байдужа до дитини, хоча зустрічається і таке. Зазвичай вона мотивується, коли дізнається, що ми можемо попрацювати з дітьми окремо – протестувати їх, виявити психологічний стан, застосувати вправи на корекцію. Жінки справді переймаються цим. І, звичайно, велику роль для них відіграє те, що допомога безкоштовна» - говорить психологиня Мобільної бригади.
Важливо зупинити насильство у сім’ях зараз, - коли травми дітей, які бачать його власними очима, можливо ще не такі глибокі. Якщо вдасться хоча б зменшити масштаб цієї проблеми, в майбутньому суспільство матиме менше травмованих людей з потенціалом агресорів, які у минулому пережили скрутний досвід домашнього насильства. Психологи кажуть, що найчастішою причиною жорстокої поведінки чоловіків у сім’ях є винесений ними схожий досвід з дитинства.
«Із практики можу сказати про те, що чоловік-агресор з високою вірогідністю був жертвою або свідком домашнього насильства, коли був дитиною, - зазначає психологиня Мобільної бригади з міста Слов’янськ. Це завдає великого впливу на формування особистості. Людина, сама того не розуміючи, живе за принципом: мене ображали - ображатиму я»
Так, за результатами дослідження Фонду ООН у галузі народонаселення 2018 року, близько 27% чоловіків були свідками фізичного насильства батька або вітчима по відношенню до матері, 50 % - зазнавали фізичних покарань із боку батьків у дитинстві.
Що робити: порада психологині Мобільної бригади
Ми повинні розуміти, що самостійно робимо вибір. Якщо поведінка близької людини нам не подобається, у нас є кілька варіантів: відсторонитися, прийняти, або захищатися. Ми робимо цей вибір самостійно. Дуже важливо розуміти, що даний вибір має бути у межах закону і не порушувати особистісних меж іншої людини. Навіть коли кажуть про ситуації, в яких жінка начебто «спровокувала» чоловіка, не можна вважати її винною. Бо чоловік робить вибір, як реагувати. В нього є кілька зазначених варіантів, і він відповідальний за себе. І до того ж, на насильство не заслуговує ніхто – ані чоловік, ані жінка, ані дитина.
Робота для мобільних бригад, на жаль, не вичерпується. Поки є насильство у сім’ях як явище, справ не поменшає. Проте незабаром спеціалісти зможуть працювати ще результативніше. До цього веде вже прийнятий Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству». З його дією можна буде не тільки допомагати власне жінці, – нарешті з’являться інструменти впливу на агресорів та кривдників.
Контакти усіх мобільних бригад за посиланням: http://rozirvykolo.org/contacts.html
Діяльність мобільних бригад соціально-психологічної допомоги підтримується у рамках програми Фонду ООН у галузі народонаселення «Комплексний підхід до вирішення проблеми насильства щодо жінок та дівчат в Україні», що реалізується у партнерстві з Міністерством соціальної політики України за фінансової підтримки уряду Великої Британії.
