У 13 років Сесілі все ще має багато різних уявлень про те, яке може бути її майбутнє. Її улюбленим предметом у класі є фізика, і вона каже, що цікавиться дизайном інтер’єру та модою, а також дитячою психологією як потенційними кар’єрними шляхами.

Але одна річ в неї точно не викликає сумнівів.

"Звичайно, я збираюся закінчити школу", - каже дев'ятикласниця з Тбілісі, Грузії. Вона теж хоче вийти заміж і мати дітей, але не найближчим часом.

"Я, мабуть, вийду заміж десь у тридцять років", - каже Сесілі. "Тому що до цього я хочу побачити світ і отримати гарну освіту, і трохи повеселитися".

Такі дівчата, як Сесілі, можуть досягти своїх мрій, коли користуються такою ж підтримкою, можливостями та правами, як і хлопчики. Але занадто багато дівчат все ще стикаються з перешкодами через своєю стать.

Розіта, 16-річна дівчинка-рома з Тирани, Албанія, повинна була кинути школу в шостому класі. "Моя мати хвора і не може піклуватися про сім'ю, тому я доглядаю за будинком і допомагаю своїм братам, коли вони повертаються додому зі школи", - каже вона. “Я б із задоволенням також знову почала ходити в школу, але я не думаю, що є можливість повернутися назад. Я не хочу виходити заміж такою молодою, як моя найстарша сестра, я хочу стати кимось у житті".

Обмежений доступ до освіти та працевлаштування; дитячі шлюби та підліткова вагітність; бідність та соціальне відчуження; підвищена вразливість внаслідок надзвичайних гуманітарних ситуацій; дискримінаційні соціальні та культурні норми, закони та практики, - це все є перешкодами, що заважають дівчатам розкрити свій потенціал на повну.

UNFPA працює над захистом здоров'я та прав дівчат-підлітків забезпечуючи доступ до консультацій, інформації та послуг щодо сексуального та репродуктивного здоров'я; сексуальної освіти, а також через розширення прав і можливостей дівчат та участі у рішеннях, які найбільше їх стосуються. UNFPA також працює з хлопцями та чоловіками з метою досягнення гендерної рівності та відмови від шкідливих практик.

Щоб визнати права дівчат та унікальні виклики, з якими вони стикаються, Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй у 2011 р. прийняла резолюцію, згідно з якою 11 жовтня стало Міжнародним днем ​​дівчинки. Цього року Регіональне бюро UNFPA у Східній Європі та Центральній Азії відзначає цю дату, спілкуючись з дівчатами, які в свої 10 років брали участь у звіті "Стан народонаселення 2016". Ставши підлітками, зараз через 4 роки, деякі з них почали гостріше відчувати тиск гендерної дискримінації.

"Раніше я думала, що дівчатам легше здійснити свої мрії, але тепер моя думка змінилася", - каже Оля, 15-річна дев'ятикласниця з України. "Я думаю, що жінкам важче через сексизм та те, що багато чоловіків втручаються у їхнє життя".

За останні чотири роки життя Олі дуже змінилося. Їй та її батькам довелося втекти з рідного міста Донецька через багаторічний збройний конфлікт на сході України. Зараз вони живуть у захищеному, контрольованому урядом районі, де вона може ходити до школи та планувати своє майбутнє. Оля любить історію, робити макіяж і проводить час з групою близьких друзів, і хоче стати юристом, коли виросте. Вона хотіла б колись вийти заміж і створити сім’ю, але турбується про виховання дітей, якщо конфлікт триватиме.

Гюльсефа, 14-річна дівчина з Північної Македонії, почувається впевненіше щодо майбутньої ролі, яку вона бачить для себе як матері. "Коли я була маленькою, я хотіла мати одну дитину", - каже вона. "Зараз, коли я дорослішаю, я хочу мати більше дітей - п'ять, а то й шість".

Шлюб і материнство зачекають, поки вона закінчить школу. Гюльсефа каже, що планує вчитися до досягнення нею 24 або 25 років. "Я хотіла б бути візажистом, медсестрою, вчителем - потроху всього", - каже вона. "Моя мрія - щоб батьки гордились мною, навіть коли я помиляюся".

Коли дівчаток виховують в сім'ях та громадах таким чином, щоб вони могли реалізувати свій потенціал, суспільства навколо них також процвітають. Мрії дівчат стосуються не лише їх самих - Гюльсефа хоче бачити світ, в якому не будуть жорстоко поводитися з людьми чи тваринами, де ніхто не голодує і більше не буде війн. А Ванесса, 14-річна восьмикласниця з Оргея, Молдова, стурбована станом Землі.

"Моя найбільша мрія полягає в тому, щоб наша планета перестала бути настільки забрудненою і щоб люди почали діяти більш відповідально щодо навколишнього середовища", - каже Ванесса, яка любить мистецтво і хоче зробити його своєю кар'єрою. "Будь-які зміни починаються з нас самих, тому я хотіла би ініціювати та брати участь у кампаніях із захисту навколишнього середовища".

Але нерівність - між хлопцями та дівчатами, а також між дівчатами за різних обставин - залишається перешкодою як для окремих дівчат, щоб реалізувати свої амбіції, так і для країн регіону, щоб зміцнити свою стійкість в умовах швидких демографічних змін.

14-річна Азізе, яка проживає в Туреччині, працює разом із родиною на полях як сезонна працівниця, збираючи помідори, буряк та інші культури. Вона також допомагає піклуватися про своїх молодших братів і сестер, але все одно встигає ходити до школи - або, принаймні, вона це робила до того, як пандемія COVID-19 змусила перенести заняття в Інтернет. Це ще більше ускладнило Азізе продовжувати навчання.

"Я хочу закінчити коледж і мати гарну роботу в місті, коли виросту - вчителем, юристом, поліцейською, можливо, лікарем", - каже вона. “Я наполегливо працюю на уроках, але не завжди маю доступ до Інтернету чи книг, які мені потрібні. Щоб отримати хороші оцінки, мені потрібен комп’ютер, а може, просто мобільний телефон. Мені потрібно вчитися в кращих школах і отримувати матеріальну допомогу».

Хоча освіта має вирішальне значення для майбутнього дівчат, школа також може бути серед місць, де вони не стикаються з дискримінацією.

«Життя для дівчаток складніше, ніж для хлопчиків. Вчителі очікують, що дівчата сидітимуть спокійно, тоді як хлопчики можуть бути галасливими”, - говорить Тіка, 15-річна десятикласниця з Сагарехо, Грузія. "І існують стереотипи, які заважають жінкам виконувати певні роботи".

У Тіки вже дуже напружений графік, на додаток до своєї звичайної освіти вона має приватні уроки з математики, російської та англійської мови. “Раніше я також ходила на уроки танців, але кинула, бо не вистачало часу, - каже вона. Вона планує закінчити школу, подорожувати світом і вийти заміж “трохи пізніше, коли у мене буде гарна робота, я побудую кар’єру і житиму добре” - можливо, стане журналісткою, як її тітка.

"Я можу уявити себе на місці події, де я веду репортаж", - говорить Тіка.

"Щоб здійснити свої мрії, мені потрібні, перш за все, власна віра і надія, а також батьківська допомога і підтримка, і, звичайно, навчання", - додає вона. "Дівчатам треба продовжувати боротися за свої цілі та руйнувати стереотипи, які існують у суспільстві".