Сексуальна освіта - це один з аспектів роботи Фонду ООН у галузі народонаселення. Для того, щоб з'ясувати, що думають батьки та вчителі України щодо сексуальної освіти зараз і її розвитку, за замовленням Фонду було проведено соціологічне дослідження Аналітичним центром Cedos у партнерстві з Дослідницькою агенцією Info Sapiens.

Згідно з визначенням ЮНЕСКО у Міжнародному технічному керівництві з сексуальної освіти, комплексна сексуальна освіта (англ. comprehensive sexuality education) – «це процес навчання, виховання та розвитку щодо когнітивних, емоційних, фізіологічних та соціальних аспектів сексуальності, що базується на основі навчальної програми». Саме сексуальна освіта допомагає сформувати гармонійні особистості, а також здатна запобігти багатьом проблемам: від небажаних вагітностей до гендерно зумовленого насильства. 

Для того, щоб з'ясувати ставлення батьків та вчителів до комплексної сексуальної освіти, оцінити готовність брати в ній участь, було проведено дослідження. Воно проходило у грудні 2019 - червні 2020 і охоплювало усю країну, окрім тимчасово окупованих територій. 

Тож що потрібно батькам і вчителям, щоб активніше долучатися до секс-освіти дітей, та чи готові вони до цього? Відповіді - у нашому тексті. 

Батьки

Важливу роль у сексуальній освіті дітей та підлітків відіграють батьки, адже саме з ними діти проводять чимало часу і вони мають можливість говорити на делікатні теми у більш неформальній обстановці. Однак батьки відчувають потребу сексуальної освіти для себе, оскільки не за всіма темами впевнені у власних знаннях.

Здебільшого батьки мають певні психологічні бар’єри у спілкуванні зі своїми дітьми на теми, що пов’язані зі статевим дозріванням, сексуальним здоров’ям. Учасники фокус-груп під час дослідження зазначали, що вони часто не знають, як “підступитися” до дітей, як почати розмову. До того ж, батьки не завжди знають, як правильно відповідати на питання дітей різного віку.

Ще одна потреба батьків - інформація.

“На жаль, брак цієї освіти відчувається в суспільстві і серед дорослих людей. І багатьох батьків самих ще треба виховувати. Або просто їм давати якісь джерела інформації, де б вони могли самі спочатку прочитати чи подивитися, про що розмовляти з дитиною і як про ці теми розмовляти”, - зазначила мама одинадцятикласниці під час обговорення у фокус-групі.

Частина батьків бачать корінь своєї невпевненості та психологічних бар’єрів у тому, що самі не мали належної сексуальної освіти у дитинстві. З ними не говорили їх батьки, тому вони або недостатньо володіють інформацією, або не знають, як її можна донести.

Наскільки батьки взагалі готові говорити з дітьми на теми, що стосуються сексуальної освіти? З’ясувати відповідь на це питання було одним із завдань дослідження. Третина опитаних батьків позитивно оцінюють власну здатність спілкуватися на всі теми сексуальної освіти зі своїми дітьми. Третина відповіли, що обговорюючи будь-яку тему щодо сексуальної освіти з запропонованого переліку, вони почувалися би впевнено у своїх знаннях та/або їм би було комфортно їх обговорювати, 14% не змогли визначитися з відповіддю про те, щодо яких тем вони відчували б невпевненість у своїх знаннях, і 19% відповіли, що їм би було некомфортно обговорювати ці теми зі своїми дітьми.

З-поміж тем, відносно яких батьки мають сумніви у власних знаннях або почувалися б некомфортно при обговоренні, варіант про полюції обрали найбільше опитаних – 18% і 21% відповідно. Варіант про менструації обрали дещо менше – 12% і 14%. Іншими «складними» темами, що про них відповідали частіше за інші – від 10% до 18% – є такі: сексуальні орієнтації, згода на секс, прийняття рішення про початок статевого життя та коректні назви інтимних частин тіла. Однак є і теми: ВІЛ/СНІД, гендерна рівність, безпека у інтернеті - щодо яких батьки більше не впевнені у достатності своєї інформації, ніж відчувають дискомфорт.

Експерти зазначають, що найкращим віком для початку сексуальної освіти є перші роки життя. Уявлення багатьох батьків з цими рекомендаціями збігаються: 46% батьків вважають, що сексуальна освіта має починатися з дошкільних років. Дослідження також зафіксувало неоднозначне ставлення батьків до неформальної сексуальної освіти своїх дітей. Лише близько половини батьків (48%) ставляться до цього позитивно. “Я не довіряю їм. Я не знаю, що це за організація, які у неї ліцензії, які у неї права, які там викладачі, яка там у них освіта…” - озвучила свої побоювання мама п’ятикласника. 

60% батьків підтримують твердження, що у школі має бути статеве виховання. Велика роль школи у сексуальній освіті пов’язана як з психологічними бар’єрами, про які ми говорили вище, так і не з недостатньою обізнаністю батьків. До того ж, на думку деяких батьків, саме від вчителів діти засвоюють інформацію краще.

Вчителі

Окрім дослідження ставлення до сексуальної освіти батьків, у дослідженні зосереджується увага і на вчителях. Вчителі зазначають, що сексуальна освіта у школах важлива, адже часто батьки не мають достатньо часу, щоб проводити такі бесіди, недостатньо володіють інформацією тощо. До того ж, часто самі діти не хочуть говорити на такі теми з батьками або не вважають їх достатніми авторитетами. Формальна сексуальна освіта може бути рішенням для дітей із родин з гіршими соціально-економічними обставинами.

Що стосується бар’єрів, то серед вчителів, як і серед батьків, це - власна психологічна неготовність до обговорення цих тем. Також 17% вчителів зазначили, що бар’єром є і спротив батьків. Деякі вчителі згадують, що на початку кар’єри говорити на теми сексуальної освіти було складніше, але стало простіше з набуттям досвіду. 

“Мені здається, це від вчителя залежить. Як вчитель буде подавати той предмет. Тобто якщо вчитель виведе їх на такий рівень, що це є тема, яку треба обговорити, і про це можна вільно спілкуватися, то, відповідно, діти будуть також відкритіші і будуть спокійно сприймати цю тему і говорити”, - розповіла вчителька “Основ здоров’я”.

46% вчителів зазначили під час опитування, що важливою мотивацією для школи у впровадженні сексуальної освіти є підтримка батьків. Також для третини вчителів важливою мотивацією стала б підтримка адміністрації школи, МОН, інших керівних установ. Цікавість учнів та учениць - ще один поширений вид мотивації.

“Їхнє майбутнє. Я дуже переживаю за те, щоб діти дійсно мали навички, мали розуміння та знання. І щоб в майбутньому це їм забезпечувало гарне життя”, -  зазначила вчителька “Біології”.

На питання, з якого класу має починатися сексуальна освіта в школі, 18% вчителів обрали п’ятий клас. 16% вчителів вважають, що починатися вона має ще раніше - з першого класу. Також 12% педагогів відповіли, що така освіта має починатися з сьомого класу. Уявлення батьків і вчителів у цьому аспекті здебільшого збігаються, адже чверть опитаних батьків також обрали п’ятий клас як оптимальний вік для початку впровадження сексуальної освіти в школах.

Під час дослідження також виявляли запити вчителів щодо проведення уроків щодо сексуальної освіти. Часто педагоги зазначали, що їм не вистачає вказівок і затверджених методичних програм від МОН. Вчителі підкреслюють, що бажаним було б вивчити досвід іноземних країн, а також розробити якісь стандарти викладання цих тем - наприклад, як називати інтимні частини тіла у розмовах з учнями різного віку.

Попри бажання підвищити кваліфікацію з цих тем та мати єдині стандарти, педагоги переважно впевнені у тому, що у них вистачає навичок та інформації для впровадження у школі сексуальної освіти.

Виклики і висновки

Хоча 40% вчителів і відповіли, що позитивно оцінюють свою готовність до реалізації сексуальної освіти, проведення таких уроків, об’єктивні показники демонструють дещо іншу ситуацію. Наприклад, 62% опитаних вчителів переконані, що дівчата, які носять короткий одяг та макіяж, цим спонукають хлопців до активних залицянь, що аборти мають бути заборонені в Україні – 33%, негетеросексуальна орієнтація потребує лікування – 36%, а діти з ВІЛ не мають вчитися разом з іншими дітьми – 19%. Такі установки у педагогів несуть у собі ризик ретрансляції їх дітям, а також - упередженого ставлення до учнів та учениць, які якимось чином суперечать їхньому світогляду. Оскільки комплексна сексуальна освіта не впроваджена на державному рівні, дуже мало вчителів отримують спеціальні навички її реалізації на курсах підвищення кваліфікації.

При цьому важливим висновком дослідження є те, що формальну комплексну освіту у школах підтримує переважна більшість опитаних - як вчителів, так і батьків. Проте багато учасників незадоволені її станом на сьогодні, а частина вважає, що сексуальної освіти в в українських школах зовсім немає.

У суспільстві продовжують існувати міфи та страхи щодо сексуальної освіти, ніби вона може зашкодити їх здоров’ю чи поведінці. Одна міжнародні дослідження вказують, що сексуальна освіта не пришвидшує початок сексуального життя, а навпаки - відтерміновує його, а також сприяє використанню контрацепції і запобіганню ризикованої поведінки. 

Оскільки де-юре формальної сексуальної освіти в Україні зараз не існує, дослідження мало виявити, чи має вона підтримку серед батьків та вчителів, адже їх підтримка є вирішальною у запровадженні ефективної комплексної сексуальної освіти.

Таким чином, дослідження ілюструє запит українського суспільства на сексуальну освіту дітей та підлітків. Батьки і вчителі розуміють її важливість. Цим дослідженням Фонд ООН у галузі народонаселення прагне відкрити широкий діалог у суспільстві для всіх: влади, батьків, вчителів - щоб покращити сексуальну освіту в Україні.