У суспільстві часто прийнято вважати, що сексуальне насильство, спричинене війною, обмежується лише зґвалтуванням. Однак це не так, адже сексуальним насильством також є: погроза та спроби зґвалтування, каліцтво статевих органів, тортури сексуального характеру, примус до спостереження за сексуальним насильством над іншими людьми, примусове оголення чи примусове утримання чоловіків та жінок в одному приміщенні, сексуальне рабство, примус до проституції, примусова вагітність, примусовий аборт, примусова стерилізація, примусовий шлюб, а також будь-яка інша форма сексуального насильства порівнянної тяжкості, яка напряму чи опосередковано пов’язана з конфліктом. 

Усе це застосовуються як інструмент війни для деморалізації, залякування, приниження, примусу до дій, послаблення волі та спротиву в умовах війни. Сексуальне насильство може вчинятися стосовно усіх, незалежно від віку чи гендеру. 

Якими можуть бути наслідки застосування сексуального насильства в умовах війни?

Сексуальне насильство може мати значний негативний вплив як на фізичне, так і психологічне здоров’я постраждалих.

Будь-яка форма сексуального насильства внаслідок війни може завдати глибокої психологічної травми, що пов’язана з руйнуванням фізичної, соціальної, психологічної та духовної цілісності людини. За відсутності належної професійної допомоги ця травма матиме довготривалі наслідки для постраждалих і свідків, а також їх оточення.

Безпосередніми психологічними наслідками сексуального насильства можуть стати шок, заперечення, страх, дезорієнтація, тривожність, нервозність, замикання в собі, недовіра до людей, а також короткострокові симптоми посттравматичного стресового розладу, такі як неемоційність, порушення сну, флешбеки тощо.  

Постраждалі ні в чому не винні

Найважливіше усвідомити, що постраждалі — ні в чому не винні, винний завжди кривдник. Будь-який прояв сексуального насильства є злочином, який не має строку давності. Постраждалі люди мають право на комплексну допомогу, притягнення кривдника до відповідальності та відшкодування на національному та міжнародному рівнях.

Постраждалим людям, членам їх родин та свідкам важливо якнайшвидше відновити своє психічне здоров’я. Для цього варто звернутися за кваліфікованою допомогою задля подолання отриманої травми. 

Куди можна звернутися за допомогою?

Онлайн-платформа «Аврора»

Комплексна підтримка від психотерапевтів(-ток) для подолання травматичного досвіду, відновлення емоційної рівноваги та внутрішнього ресурсу для відбудови життя. Послуги надаються безкоштовно, конфіденційно та анонімно. Також можна отримати юридичні та медичні консультації для розв’язання нагальних питань збереження здоров’я, зокрема, репродуктивного.

Детальна інформація: avrora-help.org.ua

Центри допомоги врятованим

Надають безкоштовну комплексну соціально-психологічну допомогу в одному місці внутрішньо переміщеним особам, людям, які виїхали із зони бойових дій чи окупованих територій, місцевим мешканцям та усім, хто потребує підтримки.

Детальна інформація та контакти центрів: за посиланням та на Платформі допомоги врятованим

Гінекологічні кабінети безбар’єрного доступу на базі багатопрофільних лікарень

Медичні та психологічні послуги у випадку домашнього, гендерно зумовленого насильства та сексуального насильства.

Гаряча лінія 3033 або health-of-women.com 

Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації

Номер телефону: 116 123 або 0 800 500 335 (цілодобово)

Урядова гаряча лінія з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та стосовно дітей

Номер телефону: 1547 (цілодобово)

Громадська організація «СЕМА Україна»

Захищає права та інтереси, допомагає та об’єднує жінок, які постраждали від сексуального насильства та гендерно зумовленого насильства внаслідок збройної агресії 

Детальна інформація: semaukraine.org.ua 

Онлайн-платформа “Аврора”, Центри допомоги врятованим та Платформа допомоги врятованим працюють за ініціативи Офісу Віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, сприяння Урядової Уповноваженої з питань гендерної політики та за підтримки UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення, а також за фінансової підтримки урядів Великої Британії, Франції, Бельгії і Швеції.