Думка

Найкраща футболістка України Ольга Овдійчук: “Жінки в футболі нічим не поступаються чоловікам”

6 липень 2018

Титул найкращої Ольга Овдійчук здобуває другий рік поспіль. На неї рівняються. Її ставлять в приклад. Однак, таке визнання не зупиняє переможницю, а навпаки – мотивує здобувати нові нагороди і вести свою команду до чемпіонства. Про те, як жінці виборювати своє місце на футбольному полі, і чому футбол – це не тільки чоловіча гра,  нам розповіла сама Ольга.

-Олю, в свої 25 Ви вже неодноразово ставали найкращою футболісткою України. А з чого починалася Ваша гра?

Ви, напевно, не раз бачили, як хлопці м’яча в дворі ганяють? От і я так починала – грала з хлопцями зі свого двору. Про те, що існує жіночий футбол, я тоді навіть не здогадувалася. Це стало великим відкриттям аж через кілька років, коли я приїхала на змагання в інше місто. Більше того, виявилося, що жіночий футбол є в моєму районі! А потім тренер із Костопільського спортивного ліцею побачив мою гру і запросив в їхню команду. Я, не довго думаючи, погодилася. А коли мене, молодшу від решти гравців, взяли грати в жіночу команду, я взагалі загорілася. Все, футбол – це моє!

Навіть якщо падаю, то підіймаюся, встаю і далі граю. Якщо я вже на це пішла, то віддаюся грі повністю

-А батьки як відреагували на таке рішення?

Спочатку були не в захваті. Вони трохи поспостерігали за моєю грою і в один голос почали твердити, що я надто багато беру на себе, тому футбол, командний вид спорту, мені не підходить. От де б вони залюбки мене бачили – це в легкій атлетиці. Але мені це абсолютно нецікаво! Що? Бігати по колу, намотуючи круги? Ні, краще футбол.

-Дівчатам, напевне, непросто починати грати в футбол професійно. Він, якне-як, сприймається, як чоловіча гра.

Ну і що, що ми дівчата? Навіть якщо падаємо, то підіймаємося, встаємо і далі граємо. Якщо ми вже на це пішли – грати в футбол професійно, то віддаємося грі повністю. Якщо порівнювати чоловіків і жінок у футболі, то жінки нічим не поступаються чоловікам.

-А в ставленні до жінок і чоловіків у професійному футболі відчуваєту різницю?

Так, звичайно! Чоловічий футбол сприймається на вищому рівні, ніж жіночий. Та й зарплати у чоловіків суттєво вищі. У них це тисячі в іноземній валюті. У нас – в 50100 разів менше. Нам до їхнього рівня ще далеко.  В будьякому разі нас це не зупиняє, бо ми любимо футбол.  Так, всі звикли думати, що футбол – це не жіноча гра. А насправді це не так. Принаймні ми, професійні футболістки, так не вважаємо.

 

Всі звикли думати, що футбол – це не жіноча гра. А насправді це не так. Жінки на полі нічим не поступаються чоловікам

-Що зробити, аби змінити цей стереотип про футбол? Щоб він сприймався як і жіноча гра?

Просто потрібно бачити – як гру чоловіків, так і гру жінок. Цей стереотип з’явився лиш через те, що ніхто ніколи не бачив, як грають жінки. І як добре в них це виходить. А чому ніхто не бачив? Бо не ходив на жіночі матчі. Треба прийти і зробити свої висновки – от і все. Як тільки любителі футболу почнуть ходити на наші матчі, вони зрозуміють, що футбол – це і жіноча гра теж. Побачать, що ми граємо в футбол на рівні з чоловіками. Може, в чомусь і кращі (усміхається). Мене тішить, що Україна вперше прийме фінал Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок. Це можливість для вболівальників побачити футбол поновому. Я вірю, що після фіналу вони повністю змінять свою думку і зрозуміють, що у професійному футболі не лише чоловіки.

-А як бути з дітьми, які тільки обирають собі вид спорту? Небагато дівчат вірять, що можуть досягнути чогось у футболі. Вони скоріше підуть на балет чи бальні танці – там все зрозуміло. А як можна переконати, що дівчина може бути футболісткою? Що може бути успішною в цьому?

Непросте питання.  Якщо хлопця можна заставити і переконати в чомусь, то з дівчинкою такий варіант не пройде. Так просто її не змусиш чимось займатися. Тут потрібна м’якість і особливий підхід. Треба зацікавити футболом, щоб вона сама захотіла грати.

 

-Взагалі дітей варто заохочувати займатися спортом?

Звісно! Необов’язково футболом. Будьчим, що ближче до душі. Це ж основа здорового способу життя! Зробити зарядку, пробігти хоча б 500 метрів – вже прекрасно.

-Крім того, що займатися спортом означає жити здорово, це ще й виховує характер. Які у вас якості виховав футбол?

Напевно, перш за все сміливість. Наполегливість. Жорсткість. По суті, він навчив мене справлятися з життєвими труднощами й не уступати, якщо ти правий. Простий приклад: ти на полі, у тебе м’яч і ти біжиш, щоб забити гол. Ти уступиш м’яч комусь? Ні, звичайно! Ти будеш бігти з ним вперед, незважаючи ні на що. Так само й в житті – не можна здаватися.

Знаходьте слова підтримки у друзів і рідних, щоб поповнювати енергію і йти далі – вперед

-Колись Ваші близькі мріяли бачити Вас легкоатлеткою. А зараз що кажуть, коли Ви вже два роки поспіль стаєте найкращою футболісткою країни?

Колись це було дитячим заняттям, і не дуже серйозно ними сприймалося. Але як тільки я пішла у професійний спорт, вони почали ставитися до цього, як до моєї роботи. Зрозуміли, наскільки мені це подобається.  Тому жодних дорікань – лише радіють за мої перемоги. Навіть коли й поразки трапляються, вони теж завжди поряд зі словами підтримки: “Оля, не зупиняйся. Йди далі!”

Футбол навчив мене бігти з м’ячем, нікому його не уступаючи. Так само й в житті – ніколи не можна здаватися

-А друзі, особливо чоловіки, у вашому оточенні? Як вони ставляться до Ваших успіхів у професійному футболі?  

Гордяться мною. Коли приїжджаю додому і зустрічаю тих хлопців, з якими колись починала грати, то вони усі із захватом кажуть: “О, Оля, крутокласно, ти граєш в збірній, і ти краща там!” Вони завжди підтримують мене, після матчів пишуть привітання у соцмережах. Це дуже приємно – мати таке коло підтримки.

-На кого Ви рівняєтеся серед футбольних зірок? Зрештою, чи є серед жінокфутболісток на кого рівнятися?

З дитинства моїм кумиром був Ліонель Мессі. Я дивилася кожну його гру, спостерігала за кожним рухом і мене це так захоплювало, що й собі захотілося спробувати. Фактично, з Мессі почалася любов до футболу. А от з жінкамифутболістками на той момент складно було.  Я просто не знала про їхнє існування. Це вже зараз знаю. Це тепер можу рівнятися на Карлі Ллойд – капітана збірної США, яка стала кращою в світі. Чи на Пернілле Гардер – капітана жіночої команди Данії. Взагалі, коли почала їздити на матчі закордон, то побачила як багато там класних футболісток, з яких можна брати приклад і в яких варто вчитися.

 

-Олю, що ввважаєте своїм найбільшим досягненням по цей день?

Напевно, те, що два роки підряд стаю найкращою футболісткою чемпіонату України. Це на рівні країни. А на рівні європейської арени ще рано говорити – досягнення попереду.

-Як дівчині зберігати оптимізм і енергію, коли вона намагається пробити собі дорогу у нібито тільки чоловічому спорті?

Ставити цілі і йти до них. Ніколи не здаватися. Коли навіть боляче чи не вистачає сил, треба знаходити слова підтримки. Друзів, які кажуть тобі: “Давай, ти можеш!”. Рідних, які мають бути на твоїй стороні. Тільки так можна поповнити свій запас енергії, щоб пробиватися далі – вперед.

-Яку наступну ціль Ви перед собою поставили?

Хочу грати у фіналі Ліги чемпіонів. Я до неї йду.

Просто ставте цілі і йдіть до них. Не здавайтеся навіть тоді, коли боляче чи не вистачає сил. Тільки так дівчина може пробити собі дорогу у великий футбол