7 березня 2022 року мешканці Сум, мабуть, не забудуть ніколи. Цей день став однією з найстрашніших сторінок в історії міста — каже керівниця мобільної бригади соціально-психологічної допомоги UNFPA у місті Суми, Марія Вертель. У той день місто обстріляли, загинуло 24 цивільні.
«Ми укривалися вдома в коридорі. Сиділи й безперестанку моніторили соціальні мережі — де пролунав черговий вибух. Було дуже страшно. Тоді я відчувала себе такою маленькою людиною, яка сидить і чекає, чи не стане мій будинок наступним», — пригадує події того дня Марія, яка вже 18 років живе в Сумах.
Війна торкнулася Марії вже вдруге — її рідне місто Кадіївка, що на Луганщині, ще у 2014 році опинилося під тимчасовим військовим контролем Росії. Втім, жінка до останнього не вірила в можливість повномасштабної війни. Лише коли 24 лютого 2022 року російські війська перетнули кордон із Сумською областю і прямували до обласного центру, прийшло усвідомлення небезпеки, пригадує Марія. Втім, її родина твердо вирішила залишатися в місті.
«Спочатку охопила паніка та страх — за своє життя, за життя своїх рідних, оточення. Опісля я почала думати, чим можу бути корисною. І долучилася до роздачі гуманітарної допомоги в Центрі соціальних служб та наданні першої психологічної допомоги», — ділиться Марія.
«Не можна було все кинути й виїхати»
Навіть під час інтенсивних атак на місто варіант виїхати Марія не розглядала.
«Тоді вже була інша відповідальність. Ми почали працювати із сім’ями — надавати психологічну допомогу, роздавати гуманітарну допомогу й не можна було все кинути й виїхати. У мене просто було таке відчуття, що я потрібна в Сумах, щоб допомагати іншим. І це дало мені силу бути тут», — ділиться жінка.
У липні в Сумах за підтримки UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення, запрацювала мобільна бригада соціопсихологічної допомоги, спрямована на допомогу постраждалим від гендерно зумовленого насильства. Марія Вертель її очолила.
Формат роботи бригади, каже її керівниця, передбачає як виїзди до місць перебування постраждалих, так і консультації в офісі фахівців, якщо людина не готова говорити вдома. У команді є психолог чи психологиня та соціальний працівник або соціальна працівниця.
Роботи, каже Марія, чимало, адже війна сильно вплинула на стан людей.
«Насильство травмує не менше, ніж війна»
«Багато хто потребує першої психологічної допомоги — щоб їх заспокоїли, розрадили й підтримали. Однозначно війна оголює всі ті проблеми, які були в сім’ях до її початку, — додає фахівчиня. — Потрібно усвідомлювати й донести людям, що насильство в родині будь-то фізичне, психологічне чи економічне травмує не менше, ніж війна».
Спершу працювати фахівцям бригади було важко, адже люди неохоче йшли на контакт, каже Марія. Вона розповідає, що в перші місяці близько 90 відсотків людей не були готові ділитися тим, що з ними сталося. Втім, ситуація змінилася після початку активної взаємодії мобільної бригади із поліцією та міськими установами, які працюють у сфері протидії домашньому насильству.
Марія говорить, що інколи постраждалі часто розповідають про ситуацію, яка їх тривожить, від імені третьої особи, мовляв, що це сталося не в них, а в знайомих або друзів.
Важливо не замовчувати факт насильства
«Ми рекомендуємо постраждалим не замовчувати факт насильства. Для початку, якщо людина не готова іти до фахівців, можна поділитися з тими, кому довіряєш та обов’язково мати план безпеки, речі першої потреби для себе і для дитини», — радить фахівчиня.
Окрім психологічної підтримки, важливий також аспект спрямування в ті установи, де постраждалі можуть отримати спеціалізовану допомогу, та інформаційну підтримку щодо того, які юридичні наслідки скоєння насильства.
«Щоб змінити ситуацію в родині, повинна бути не одна зустріч. Ми маємо працювати системно й надавати повний соціальний супровід. Спочатку визначити проблеми, шляхи їх подолання», — розповідає керівниця бригади.
Насильство в родині впливає на дітей
За словами Марії, досить часто фахівцям доводиться апелювати до того, що діти, які є свідками насильства, автоматично є і постраждалими, адже насильство впливає на їхню поведінку, емоційний стан та на спілкування з однолітками.
«Наша задача — сформувати в суспільстві неприпустимість до поняття насильства. Щоб отой міф «б’є – отже любить» зник і щоб молодь зростала у суспільстві, яке не толерує насильство. Тому ми проводимо профілактичну, інформаційну роботу й говоримо про те, що насильство — це ганебне явище, якому не має бути місця», — ділиться Марія Вертель.
Серед клієнтів бригади не лише жінки та чоловіки, які потерпають від насильства з боку своїх партнерок чи партнерів, а й літні люди, які зазнають насильство зі сторони дітей чи навпаки.
«Особливо часто такі діти зловживають спиртними напоями. Також є ті, хто повертаються з місць позбавлення волі, не мають засобів для існування, а їхні батьки для них стають таким собі «ресурсом», — розповідає фахівчиня.
Найскладніше в таких випадках, продовжує Марія Вертель, коли постраждалі відмовляються переїжджати до безпечного місця.
«Вони своє житло придбали, облаштовували, тому вони не погоджуються піти від кривдника, а кривдника все влаштовує. Це дуже велика проблема, яку мине можемо вирішити, тому що ми не працюємо з агресором», — пояснює фахівчиня та додає, що велику роль у подоланні насильства грає готовність постраждалих до змін.
Допомога внутрішньо переміщеним особам
Окремим напрямом роботи бригади є допомога внутрішньопереміщеним людям.
«Вони приїжджають з окупованих міст чи населених пунктів, де тривають бойові дії. Звичайно, ми напряму не питаємо, чи страждали вони від насильства, скоєного російськими військами. Натомість надаємо інформацію, де і яку допомогу вони можуть отримати. Уже під час особистих консультацій нам повідомляли про подібні випадки», — розповідає Вертель. Водночас вона додає, що часто постраждалі не готові звертатися до поліції та афішувати, що з ними сталося.
«У них дуже великий стрес. Вони втратили все, що могли втратити — свою домівку, звичний спосіб життя, а деякі, на жаль, своїх рідних. До того ж війна ще не закінчилася і вона триває дуже близько від Сум. Думаю, зокрема через це люди не готові відкриватися», — припускає фахівчиня.
Попри те, що Марія Вертель та її колеги постійно працюють в стресових умовах, жінку надихає можливість бути корисною іншим та бачити результат роботи. «Ми обмінюємось енергією, емоціями, зокрема позитивними. Надзвичайно приємно, коли після завершення консультацій люди дякують та кажуть, що ми допомогли їм змінити життя. Оце відчуття, що ти потрібний людям, надихає і захоплює», — зазначає фахівчиня.
Мобільна бригада соціально-психологічної допомоги UNFPA у Сумах працює за фінансової підтримки уряду США (Бюро гуманітарної допомоги USAID).
Щоб отримати допомогу мобільної бригади звертайтесь за номером:
+380961459359
Контакти мобільних бригад шукайте на сайті UNFPA.
