“Коли почалася війна люди почали зближуватися. Колишній чоловік почав до нас приходити, навідувати дитину. Спершу він був дуже милий, але це тривало не довго. В нашому житті знову з’явилося насильство”, — щоб розірвати коло насильства 33-річній Катерині довелося виїхати та трьома дітьми з на той момент непідконтрольного уряду України Херсона й почати нове життя у столиці.

Це не поодинока історія. Повномасштабна війна не лише спричинила тисячі цивільних жертв по всій країні, але й вплинула на рівень домашнього насильства. Воно не просто нікуди не зникло, а подекуди загострилося. Через безвихідь деякі постраждалі змушені знову опинитися в колі насильства.

Як Катерина змогла із нього вийти — жінка розповіла UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення.

Ця розмова відбулася до відновлення Україною контролю над містом Херсоном. Катерина змогла виїхати з міста у вересні цього року й почала життя у Києві завдяки підтримці UNFPA. До повномасштабного вторгнення Росії у місті Херсон розбудовували систему протидії та запобігання гендерно зумовленому насильству, створювали сервіси для допомоги постраждалим. Херсон з 2020 року є учасником проєкту Фонду ООН у галузі народонаселення “Міста і громади, вільні від домашнього насильства”, який реалізується реалізовується завдяки підтримці урядів Великої Британії та Канади.