Олексій Гелюх — фахівець онлайн-платформи “Аврора”, психолог, психотерапевт, член Всеукраїнської спілки психологів, які практикують гештальт-підхід, член асоціації EMDR терапевтів в Україні, двічі переселенець.
Вже 23 роки у професії, а з 2014 року надає допомогу дорослим і дітям, які постраждали від війни в Україні.Має додаткову освіту як травмотерапевт, здійснює психологічний супровід осіб, які зазнали насильства у будь-яких формах.
Як прийшли у професію?
Я не обирав професію, професія обрала мене. Спочатку я планував навчатися на економічному факультеті, але так сталося, що ми просто забрали документи із навчального закладу. Наступний вищий навчальний заклад був педагогічним. Коли я знову почав підготовку до вступу і у Національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка у Луганську відкрили експериментальну групу, тобто вперше навчальний заклад почав готувати саме психологів без додаткової спеціалізації, як педагога. Я вирішив спробувати, відтоді я в професії вже 24-й рік.
Весь цей час я продовжую розвиватися. Зараз навчаюся у гештальт-підході й паралельно в EMDR підході.
Гештальт подобається мені тим, що навчає приймати себе поганим. Іноді людина приходить до мене і каже: мене переконують, що я поганий батько (мати, син, донька). Інші методи можуть почати з пропрацювання думки: “Ні, ти гарний батько!” А гештальт-терапевт запитає: “Як тобі бути поганим батьком?” І починає формувати стійкість у місці, де інші маніпулюють. Найважче прийняти себе таким, який ти є, і жити з впевненістю.
Тому навчитися залишатися у статусі поганого теж добре, бо дозволяє людині залишатися собою.
Але для роботи з травмою я обрав EDMR. Проте чудово, коли відбувається колаборація методів там, де це потрібно.
Як давно почали працювати з людьми, що пережили сексуальне насильство, пов'язане з війною?
Я перший рік практики працював в спеціалізованому навчальному закладі для дітей з психоневрологічними захворюваннями. Це був дитячий садочок і початкова школа. Там у четвертому класі навчалися діти такого віку, що могли уже отримувати паспорти.
Я прийшов студентом і на мене “поклала око” одна з учениць. Вона намагалася мене десь притиснути, щось зробити. Я усвідомив, що це домагання і почав вивчати психологію цього явища, цікавитись тим, чому це відбувається.
Якщо ж говорити про перших клієнтів, то з цією темою я почав працювати, коли дев'ять років тому почалася війна. Так сталося, що мої батьки, сестра з родиною від 2014 року мешкали на лінії розмежування — біля річки Сіверський Донець. І живучи там, я працював із дівчатами, які розповідали, що їх “поставляли” на блокпости, або розповідали про випадки зґвалтувань.
Що для вас найскладніше у роботі з темою сексуального насильства, пов'язаного з війною?
Я працюю з випадком, коли дівчина в листопаді минулого року пережила групове зґвалтування. Це вчинили військові ворога під Донецьком на непідконтрольній уряду України території. Сексуальне насильство, пов'язане з війною, — воєнний злочин і є окремим видом зброї. Вона звернулася до мене, коли ще була на непідконтрольній території. Ми спілкувались у соцмережах, іноді вдавалося поспілкуватися онлайн, хоча і без відео. Я дуже зрадів, коли вона написала, що виїхала звідти на територію підконтрольну Україні. Ми призначили сесію, зустрілися онлайн. Вона нарешті була у безпеці. Але згодом дівчина написала, що через хворобу мами повернулася назад. Таку реальність дуже важко прийняти, бо ти пірнаєш у безсилля. А прийняти себе в безсиллі ще важче.
Яким був перший випадок роботи з клієнтом чи клієнткою, що пережили сексуальне насильство, пов'язане з війною?
Він був складним. Найважчим було те, що я проговорив жінці, що з нею сталося саме сексуальне насильство. Вона прийшла до мене із відчуттям сорому, провини, не могла проговорити що саме з нею сталося.
Коли ми працюємо з клієнтами, маємо не оцінювати людину, її вчинки і думки. Звісно, після цього я, як фахівець, іду на супервізію чи до власного терапевта, щоб теж впоратися з тими досвідами, які через мене проходять. Інколи думаєш: “Боже, невже чиясь картина світу вважає нормальним насильство”. Іноді після сеансу буває важко, бо почуте відрізняється від твоїх уявлень та цінностей. А ще гнітить безкарність кривдників. Але я собі постійно нагадую на що я можу впливати і докладаю максимум зусиль, щоб це дало результат і допомогло постраждалим.
Що найважливіше у роботі з постраждалими від сексуального насильства, пов'язаного з війною?
Створення безпечного простору між фахівцем і постраждалою чи постраждалим. І це стосується не лише психотерапевта, чи психолога, а будь-якого фахівця.
Важливо також приймати людину такою, як вона є, не давати їй оцінок. Створювати простір без сорому і провини. Я одразу кажу клієнтам, що приймаю їх і їхній досвід й буду підтримувати не дивлячись ні на що. Наскільки б цей досвід не був жахливим, чи шокуючим. Важливо також проговорити людині: “Ти можеш на мене опиратися. Я у тебе є, я не зникну”.
На онлайн-платформі психотерапевтичної підтримки “Аврора” я наразі єдиний терапевт чоловік і багато жінок шоковані тим, що до чоловіка можна прийти за підтримкою, за теплом і не “розраховуватися сексом”. Для них незвично, що немає цього сексуального підтексту. Бо часто у нашій ментальності є упередження, що якщо чоловік мені щось дає, я маю йому платити. Але мені нічого не потрібно, мені не потрібно нічим відплачувати. Деякі жінки прямо говорять: “Я вперше стикаюся з тим, що можна погрітися, отримати опору, поспілкуватися, і не відчувати сексуального підґрунтя у комунікації”.
Тому дуже важливо навчитися будувати кордони, впевнено і без сумніву відповідати: “Ти запросив мене на каву, але це була твоя потреба пригостити мене кавою. Я натомість нічого не винна і не маю платити за це сексом”.
До того ж якщо жінка певний час, наприклад, жила з кривдником, її мозок сформував певні моделі поведінки та сприйняття чоловіків і їй буде страшно починати стосунки із теплим, турботливим чоловіком. Вона відчуватиме, що не знає як із ним поводитися. Він для неї незнайомець. Їй простіше починати стосунки із таким же чоловіком, як попередній, бо вона знає, що робити і як діяти поруч з ним. А коли психолог, психотерапевт, соціальний фахівець — чоловік і він турботливий, приймає жінку, стає її опорою, з ним можна безпечно напрацювати нові моделі поведінки. І вже в реальному житті такий чоловік не лякатиме її.
Як змінюється життя людини, яка пережили сексуальне насильство, пов'язане з війною, якщо вона звертається по допомогу?
По-перше, вона не боїться про це говорити. А одна з ознак того, що травма інтегрована — це те, що людина може про свій досвід говорити. При цьому без страху, чи злості. Вона може розповідати про пережите із сумом і навіть плакати, але цей досвід вже буде інтегрований.
В мене клієнтки, наприклад, розповідали про пережите своїм партнерам. І вони були здивовані, бо партнери їх підтримали. Вони розповідали про це без сорому, чи провини. Просто говорили: “У мене в житті є отакий досвід. Я б хотіла, щоб його не було, але він, на жаль, є”.
Завдяки терапії покращується якість життя. Людина будує опору для майбутніх викликів.
Наприклад, була ситуація, коли одна з клієнток виїхала під час повномасштабної війни за кордон і їй запропонували прибирати будинок у самотнього чоловіка. Вона дуже боялася туди їхати через досвід зґвалтувань у минулому. І ми пропрацювали цей страх. Вона змогла проговорити чоловіку, у будинку якого вона зараз мешкає, що боїться їхати на роботу до незнайомця. Той чоловік поставився з розумінням і відповів: “Я його добре знаю. Він безпечний. Але якщо тобі страшно, то я готовий поїхати з тобою”. Вони познайомились, деякі дії майбутнього роботодавця її налякали. Вона знову звернулася до мене, ми знову пропрацювали її страх і виявилося, що цей чоловік сам її боявся. Для нього це також був новий досвід. Він звик жити на самоті. Зараз вона розповідає: “Ми спілкуємось, можемо випити кави разом”. Тобто робота із фахівцем дозволяє пропрацювати страхи.
Покращується сексуальне життя. Коли травма пропрацьована, тригер перестає спрацьовувати. Бо якщо у сексуальному житті є сором, то сексуального життя по суті немає. Дуже важко отримувати задоволення там, де ти себе контролюєш. Там де є контроль — збудження зникає.
Якщо говорити метафорично, то люди чи діти, які зазнали насильства, — це птахи з поламаними крилами. Ми допомагаємо або вилікувати їхні крила, або відростити нові.
Що мотивує вас працювати із цією складною темою?
Зміни, які відбуваються у людей. Я справді кайфую, коли клієнтка, наприклад, мені пише, що вона щаслива в нових стосунках. Ще одна клієнтка розповідає, що інтегрує досвід у снах.
Одна з моїх колег сказала: “Найбільша цінність у роботі психолога або психотерапевта, це коли клієнт каже — я впорався чи впоралась сама”. І це круто, коли людина може розправити крила.
А ще я кайфую, коли я отримую зворотний зв'язок про те, як змінюється життя у клієнтів. Я працював зі згвалтованими хлопцями, чоловіками і запам'ятав слова одного з них після нашої роботи: “Я усвідомив, що я відмиваюся в душі, щоб змити пережите”. Зараз в нього вже немає такої потреби, бо він зміг впоратися із цим досвідом.
Коли ти бачиш, що люди можуть жити далі, це дає сили працювати.
Травму не можна вилікувати, її можна лише інтегрувати. А для цього потрібна робота. Кажуть час лікує, але ні, час нам потрібен для того, щоб вилікувати себе. Лікує не він, а ми себе лікуємо заручившись підтримкою фахівців.
Чи були історії, які вас змінили?
Ми багато чому навчаємось у власних клієнтів. Наприклад, як можна кардинально змінити власне життя.
А ще навчають прислухатися до себе. Якщо ти розумієш, що з'являються почуття, але це не почуття клієнта, а твої, то це означає, що ти включаєшся у процес власними не пропрацьованими переживаннями. Не можна в зоні контакту з клієнтом терапевтувати себе, працювати із власними травмами. Ти маєш працювати з клієнтом. Це те чому теж навчає робота.
Та крім навчання є ще велике захоплення, тим, наскільки сильні ті люди, які змогли врятуватися. Вони навіть інколи самі не усвідомлюють, наскільки вони сильні.
Для того, щоб отримати консультацію Олексія Гелюха — звертайтесь на онлайн платформу “Аврора”. Безкоштовно, анонімно, конфіденційно.
Онлайн-платформа "Аврора" створена UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення, за сприяння Офісу Віцепрем'єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України та Урядової Уповноваженої з питань гендерної політики, та за підтримки Уряду Великої Британії. Аврора є однією з ланок системи допомоги постраждалим від насильства, зокрема сексуального, пов’язаного з війною.
