Ви є тут

Не чоловічі професії? Три історії чоловіків, які ламають стереотипи

“Без стереотипів життя було б простішим”. Історія військового, який став вихователем

За спеціальністю Дмитро - технік-електромеханік. Після технікуму працював на залізниці, встиг відслужити в армії та навіть брав участь в АТО. Але у 29-річному віці Дмитро кардинально змінив своє життя: став інструктором з йоги, а на волонтерських засадах почав виховувати маленьких дітей в одному з благодійних фондів в Одесі. 

“Служба змінила мої погляди, і на роботу зокрема. Я зрозумів, що хочу допомагати дітям, а не возити людей у потягах”, - розповідає Дмитро. 

Новина про зміну роботи спочатку дивувала його друзів. “Майже у всіх це викликало подив, - каже чоловік, - всі починали одразу жартувати: "от тепер ти вусатий нянь!".

Проте подібні жарти Дмитра не надто бентежили. Навпаки - після здивування у людей часто виникає інтерес до його роботи. Інколи він навіть консультує своїх знайомих, яким цікаво спробувати нові методики виховання власних дітей.

Змінити професію для Дмитра було нелегко, адже для роботи у дитячому садочку необхідна спеціальна педагогічна освіта. Проте згодом він познайомився зі спеціалісткою по вихованню дітей за методикою Монтессорі. Вона саме набирала волонтерів для роботи з дітьми із малозабезпечених сімей.

“Вона поставила мені одне запитання: “хто для тебе ці діти?” Я відповів: “це просто маленькі люди, які ще не пристосувалися до життя. Я хочу їм допомогти”. І мене взяли”, - каже Дмитро. 

Після співбесіди він пройшов тритижневий тренінг і почав працювати. У центрі, де працює Дмитро, діти можуть вільно обирати заняття до душі, а він допомагає їм розкрити свої здібності. 

Він із задоволенням розповідає про своїх підопічних. Наприклад, деякі дуже цікавляться музикою і хочуть вчитися грати на інструментах. А дехто любить допомагати готувати їжу для інших: вони вчаться різати хліб, готувати салати. 

Дмитру подобається допомагати дітям пробувати себе в тому, що їм цікаво: “Їм стає потім цікаво допомагати іншим. І це мене надихає: те, що вони стають небайдужими”. 

Оскільки  робота у фонді волонтерська, основний дохід Дмитро отримує, займаючись йогою з клієнтами. Дружина Дмитра теж працює, і вони разом наповнюють сімейний бюджет. “Інколи я заробляю більше, а інколи - вона. І в цьому немає жодної проблеми”, - каже Дмитро.

Стереотип про те, що виховання дітей - лише жіноча робота, має піти в минуле, каже Дмитро. Він вважає, що сьогодні панують інші цінності, які допоможуть зруйнувати багатовікові догми про те, хто якою роботою може займатися. Чоловік переконаний, що життя було б простіше без таких застарілих уявлень.

“Хіба є різниця у тому, якої статі вихователь, якщо дитина з радістю біжить вранці до садочка, аби більше часу проводити саме там?”, - риторично цікавиться Дмитро.

 

“Приходили, аби дізнатися мою орієнтацію”. Історія чоловіка, що працює в салоні краси 

Віталій працює у студії косметології, де виконує роботу, яку в суспільстві заведено вважати не чоловічою": нарощує вії, робить татуаж, а віднедавна почав займатися власне косметологією.

Те, що робота в нього стереотипно не чоловіча, Віталія не бентежить, адже він отримує від неї справжнє задоволення. Але так було не завжди.

За освітою Віталій -  газоелектрозварювальник, він планував ходити в рейси на кораблях. Але після однієї невдалої спроби вирішив, що ця справа йому не до вподоби. І тому почав часто змінювати рід діяльності: певний час він пропрацював у модельному агентстві, потім - займався перекладом. Проте основна його робота була на митниці - він був оператором на митному терміналі. 

Сім років тому Віталій познайомився зі своєю дівчиною, з якою зараз він перебуває у цивільному шлюбі. Вона і привела його в індустрію краси - дівчина запропонувала йому спробувати себе у нарощуванні вій. Хлопець пішов на спеціальні курси і легко оволодів новою навичкою.

Вже восьмий рік Віталій працює в індустрії краси, і не планує змінювати діяльність, адже свою роботу нарешті любить. "По-перше, я дуже люблю поговорити, - каже Віталій і сміється, - особливо я люблю спілкуватися з жінками. Тому мені легко знаходити спільну мову з клієнтками". 

Майстер каже, що з дитинства захоплювався психологією, а робота в салоні для нього - це прекрасна можливість вислухати людину і спробувати проаналізувати її особисті проблеми. 

"Ми можемо щось обговорити, десь я можу допомогти, можливо, порадити щось. Мені це завжди подобалось", - каже Віталій і додає: часто клієнти приходять саме до нього, бо хочуть з ним поспілкуватися.

Чоловік, який працює у салоні краси - явище для багатьох незвичне, а тому Віталію часто доводиться стикатися із стереотипами через свою роботу. Траплялось і так, що клієнтки приходили суто для того, щоб поцікавитися, яка у Віталія сексуальна орієнтація. 

"Спочатку це було неприємно, але зараз я вважаю, що це просто кумедно", - згадує Віталій. Упереджене ставлення з боку клієнтів Віталій зміг використати собі на користь.  Як він каже, це був певний "хайп": люди ще більше цікавились майстром-чоловіком, який виконує "жіночу" роботу. Наприклад, клієнтки Віталія часто надають перевагу йому, адже шукають саме чоловічий погляд на красу.

Проте стаються і неприємні ситуації. Чоловік однієї з клієнток запідозрив, що майстер є коханцем його дружини. Як згадує Віталій, чоловік чекав на нього біля салону, а одного разу ледь не кинувся на нього із кулаками. "Я вчасно відійшов у бік. І зрештою все обійшлося: він заспокоївся. Але навіть до такого доходить", - пригадує Віталій.

Коли він лише починав працювати у салоні краси, з нього часто кепкували, в основному, поза очі: "Особисто мені ніхто не казав нічого, але час від часу я дізнавався про те, що наді мною жартують, від знайомих".

Часто жарти були саме гомофобні: ніби робота Віталія не достатньо чоловіча - "отже, гейська". "Чоловіки чомусь вважають, що нарощування вій - це несерйозна робота і не може бути по-справжньому цікавою чоловікам", - каже він.

Зараз цькування втихло, каже майстер, бо люди побачили, що робота естетиста може бути прибутковою, а сам майстер - успішним і затребуваним. "Коли я почав нормально заробляти і почав розвивати нашу спільну з дівчиною студію, недоброзичливці просто замовчали. Вони побачили, що я на своєму місці, і людям подобається результат моєї роботи. Тому ці питання самі по собі почали закриватися", - каже Віталій.

Естетист з Одеси є дійсно затребуваним: він їздив проводити майстер-класи до Чехії, а потім залишився трохи попрацювати у місцевому салоні. Черга з клієнтів і клієнток саме до нього вишукувалась така довга, що власниця ще довго не хотіла Віталія відпускати додому. Тому майстер впевнений: стереотип про те, що у сфері краси жінки є кращими фахівчинями за чоловіків, - це лише стереотип.

 

“А немає жінки-лікарки?”. Гінеколог про стереотипи та курйозні ситуації

Артем працює акушером-гінекологом вже п'ять років. І в його професії він скоріше - біла ворона, адже переважна більшість гінекологів - це жінки. На думку Артема, це через уявлення у суспільстві, що жінки краще розуміють інших жінок, а отже, і інтимні проблеми жінок нібито теж краще розуміють жінки.

Він прийшов у лікарську професію випадково: не мав ідей, куди вступати, а батьки жартома порадили вступати у медичний університет. З першого курсу студент подумував стати гінекологом. Але спочатку це були лише з корисливих мотивів, адже професія грошовита.

Згодом, опинившись у лікарні і залишаючись працювати на своїх перших чергуваннях, Артем зрозумів, що гінекологія йому до вподоби із професійної точки зору. Зараз свою роботу він описує так: "Гінекологи - це найщасливіші лікарі, тому що усі наші пацієнти видужують, а наші зусилля завжди виправдані".

Артем пояснює, найголовніше у роботі гінеколога - це щастя жінок, які приходять до нього на прийом. І він як лікар допомагає його забезпечити. Але через те, що він - чоловік, Артему часто доводиться стикатися зі стереотипами, недоречними і часто вульгарними жартами про свою роботу.  

"Гінекологія - це частина медицини, над якою, мабуть, знущаються найбільше через місце у тілі людини, з яким ми працюємо. Часто чуємо кпини і від лікарів інших спеціальностей", - каже Артем. 

Найбільше лікаря непокоять навіть не глузування, а ставлення до нього саме з боку пацієнток через сором. Артему буває важко пояснити, що він лише виконує свою роботу, а не має ще якісь недоречні інтереси. 

"Від початку роботи за спеціальністю, я стикався із курйозними ситуаціями. Одного разу о другій ночі приїхала жінка із кровотечею. До неї прийшов я, а вона знервовано питає: "невже ви будете мене оглядати? А немає жінки-лікарки? Але тоді був лише я", каже Артем. 

Коли він працював на чергуваннях, такі ситуації виникали часто. І це заважало нормальній роботі. За час у професії Артем вже звик до подібного ставлення від пацієнток - він вже знає, як необхідно будувати діалог: "Я завжди намагаюсь дотримуватися професійного етикету і спілкуюся із пацієнтками лише на тему їхнього здоров'я. Коли починаєш пояснювати їм, яка саме в них патологія, у чому є проблема, вони починають більше довіряти і ставитися до мене як до справжнього фахівця, не зважаючи на те, що я - чоловік". 

Професіоналізм гінеколога не має гендеру, вважає Артем. "У першу чергу ми особистості, але мало хто це розуміє. Буває дуже неприємно, коли тебе оцінюють по твоєму зовнішньому вигляду, а не по твоїх професійних навичках. Це неправильно", - каже він. 

 

Фото: фотопроєкт «Нечоловіча професія?» у рамках проєкту «ТАТОХАБ. Одеса», який реалізується громадською організацією «Громадський Рух «Віра, Надія, Любов» у партнерстві з фондом ООН у галузі народонаселення «ЄС за гендерну рівність: разом проти гендерних стереотипів та гендерно зумовленого насильства», що фінансується Європейським Союзом та реалізується спільно з структурою ООН Жінки та UNFPA.