Катерина Левченко – Урядова уповноважена з питань гендерної політики в Україні, яка нині також очолює Міжвідомчу робочу групу з питань протидії сексуальному насильству, пов’язаному з війною Росії проти України та, зокрема, працює над реалізацією Рамкової програми щодо запобігання та протидії cексуальному насильству, повʼязаному з конфліктом (СНПК), укладеної між Урядом України та ООН у травні 2022 року. Після початку повномасштабної війни Росії проти України, виникла гостра потреба у створенні комплексних підходів до надання допомоги тим, хто пережив насильство. Як держава співпрацює з міжнародними організаціями для протидії СНПК, та які сервіси існують в Україні для підтримки постраждалих – Катерина Левченко, Урядова уповноважена з питань гендерної політики в Україні, розповідає в інтервʼю. 

Як державні інституції допомагають постраждалим від сексуального насильства під час війни? 

Як держава ми намагаємося використовувати холістичний підхід, який пропонує і розвиває Фонд доктора Деніса Муквеге (міжнародна правозахисна організація, яка співпрацює з постраждалими від сексуального насильства під час війни, з усього світу – авт.), коли в центрі стоять постраждалі від злочину. Міжнародні стандарти, закладені в діяльності Фонду, зокрема в Кодексі Мурад (Глобальний кодекс поведінки щодо збору та використання інформації про систематичне сексуальне насильство, пов'язане з конфліктом – авт.), стають принципами в основі різних документів. Його використовують і Офіс Генпрокурора, й Національна соціальна сервісна служба, і громадські організації. 

Коли після початку повномасштабного вторгнення з’явилася перша інформація про чисельні випадки сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК), Кабінет Міністрів України ухвалив рішення: після проведення тренінгів, підвищення кваліфікації фахівців інституції, установи, заклади й сервіси, створені для допомоги постраждалим від ґендерно зумовленого насильства, зокрема домашнього, також можуть допомагати постраждалим від сексуального насильства. 

Ще одним важливим напрямом роботи стала ініціатива Віцепрем'єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольги Стефанішиної щодо створення Центрів допомоги врятованим, реалізована за моєї безпосередньої участі, за підтримки Фонду ООН у галузі народонаселення (UNFPA), обласних адміністрацій, місцевих органів влади, громадських організацій. Такі Центри стали важливою точкою входження для багатьох постраждалих для подальшого отримання допомоги. 

Це має бути грамотний, нетравматичний підхід, який допоможе підсилювати тих, хто постраждав від злочину. Наприклад, за результатами консультацій з постраждалими, зокрема чоловіками, які перебували в заручниках, у полоні, ми знаємо, що їм потрібні різні види допомоги: медична, психологічна, соціально-економічна. 

Які є успіхи щодо реалізації Рамкової програми співробітництва між Урядом України та ООН щодо запобігання та протидії сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом? 

Рамкова програма має 5 основних напрямів: протидія торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації, надання комплексної допомоги постраждалим від СНПК, доступ до правосуддя та забезпечення відповідальності для тих, хто скоїв сексуальне насильство, посилення спроможностей фахівців сектору безпеки та оборони України реагувати на випадки СНПК, компенсації та репарації. За кожним напрямом у нас є підгрупа, яку очолює представник або представниця Уряду, міжнародної та громадської організації і Офісу Спеціальної представниці та Генерального секретаря ООН з питань протидії СПНК. 

Якщо говорити про перший напрям, без сумніву, важливим досягненням минулого року стало затвердження Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2025 року. Цей документ відповідає Рамковій програмі співробітництва між урядом України та ООН. Дійсно важливо, що нині Уряд має прямий контакт з організаціями. На цьому тлі ми раді, що «SEMA Ukraine» (спільнота жінок, які пережили СНПК у російсько-українській війні й зуміли трансформувати травматичний досвід у посттравматичний ріст – авт.) укріплюється як громадська організація, як актор громадянського суспільства.

Окрім цього, офіс Генпрокурора затвердив Стратегічний план реалізації повноважень прокуратури у сфері кримінального переслідування за сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, який створює важливі умови для правосуддя в центрі якого – постраждалі. Цей документ також засвідчує зміни в роботі Офісу Генпрокурора, його орієнтацію на постраждалих. Також ми розпочинаємо проєкт проміжних тимчасових репарацій для постраждалих від СНПК. 

Чи змінилася ситуація зі зверненнями щодо сексуального насильства від початку повномасштабної війни? Що на це впливає? 

Звільнення тимчасово окупованих територій 2022 року сприяло появі інформації про постраждалих осіб, зверненням до правоохоронних органів, соціальних служб та громадських організацій. 

Нині ми розуміємо, що скоєння цих злочинів триває, однак без звільнення території зростання кількості звернень щодо випадків сексуального насильства не буде таким стрімким, як 2022 – на початку 2023 р. Тому дуже важливо працювати над тим, щоб краще ідентифікувати постраждалих: не всі вони звертаються до правоохоронних органів. Фахова робота має вестися із звільненими військовополоненими та цивільними заручниками, як чоловіками, так і жінками.

Які сервіси нині надають допомогу постраждалим від СНПК, зокрема й на тимчасово окупованих територіях? 

Звичайно, на тимчасово окупованих територіях змога надавати допомогу дуже обмежена, тому насамперед це мають бути онлайн-послуги. Нам важливо підтримати цих людей, просигналізувати їм, що Україна, суспільство, держава не забули про них: це додає їм сил. Важливою для тих, хто знаходиться на тимчасово окупованих територіях, буде й майбутня система репарацій.

Громадська організація «Ла Страда-Україна» вже багато років підтримує та забезпечує роботу Національної гарячої лінії з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації (116 123, 0 800 500 335). З 2014 року вона отримує дзвінки з тимчасово окупованих територій і надає насамперед психологічну допомогу, правові, інформаційні консультації. 

Можна звертатися на Урядову гарячу лінію (1547). Обидві служби працюють цілодобово, конфіденційно, анонімно. 

Спеціалізовану психотерапевтичну підтримку надає онлайн-платформа «Аврора». 

Вагому роль відіграє Платформа допомоги врятованим, яка також була ініційована Віцепрем'єр-міністеркою з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольгою Стефанішиною за підтримки Фонду ООН у галузі народонаселення. 

Яка роль онлайн платформи «Аврора» у підтримці постраждалих від СНПК?

Цей ресурс унікальний, адже надає фахову допомогу й сервіси, які зазвичай доступні в лікарнях чи спеціалізованих центрах, онлайн. До 15 сесій із фаховими психотерапевтами – це інший рівень допомоги, аніж психологічна допомога на гарячій лінії.

На жаль, ми не дуже любимо звертатися до психологів, психотерапевтів, думаємо, що можемо впоратися із проблемою самотужки. Часто такі звернення стигматизовані: якщо я звертаюся до психолога чи психотерапевта, отже, з моєю головою щось не так. Це дуже помилкова думка й дуже помилкова позиція: навіть сильним потрібна допомога.