Київ, Україна – «Артем – моя четверта дитина, але його народження стало для мене новим материнським досвідом, – ділиться Наталія з UNFPA. - Артема народила на 28 тижні, він був два місяці недоношеним”.

24 лютого Росія вторглася в Україну. Світ шокували кадри вагітних жінок, які народжують у підземних станціях метро, ​​підвалах лікарень та імпровізованих бомбосховищах.

Наталія була на четвертому місяці вагітності, коли почалася війна, і вже маючи трьох дітей, дізнавшись, що у неї народжується ще один хлопчик, була в захваті.

Незважаючи на обстріли по країні, Наталія з родиною вирішила залишитися на Київщині. Це було місце, де вона народила трьох інших дітей, і було її “гаванню”. Вона вважала, що знаходитись вдома чи навіть у підвалі було б краще для її родини, і вона була би ближче до чоловіка, особливо під час вагітності.

«Ми почувалися в безпеці в нашому домі, — згадує вона. - Хоч наші дні і були наповнені сиренами та тремтінням, і ніщо вже не було таким, як раніше». 

Однак родина надто боялася виходити на вулицю.

Зростаючий тиск повсякденного життя почав брати своє й впливати на вагітність Наталії. Постійні обстріли, необхідність ховатися в укритті щоразу, коли спрацьовує сирена, її друзі та близькі, які тікають з дому, думки про втрату чоловіка та страх того, що її будинок потрапить під удар, посилили її тривогу та рівень стресу. 2 травня, за два місяці до пологів, у Наталії відійшли води, і її терміново госпіталізували. Того ж дня народився Артем вагою всього 1,6 кг.

«Я не могла зрозуміти, що сталося, — пояснює Наталія. - Мої троє інших дітей народились в запланований термін, і пологи проходили нормально. Артем мав народитися в липні, а не в травні».

Війна в Україні серйозно, хоч і доволі “тихо”, вплинула на народжуваність - багато лікарень повідомляють про збільшення недоношених дітей. У зв’язку з пошкодженням і знищенням закладів охорони здоров’я та зменшенням необхідних запасів, у тому числі кисню, тисячі вагітних жінок позбавлені доступу до життєво необхідних послуг, кваліфікованого догляду та підтримки, що надає піддає пологи додатковому ризику.

Перші два тижні життя Артема виходжували в інкубаторі та надавали інтенсивну допомогу  медсестри й лікарі.

«Він був дуже хворий, нестабільний і такий крихітний. Я не могла його тримати, бо він був надто тендітний», – згадує Наталія, тримаючи крихітні ручки Артема. - Мені було так страшно. Я не знала, як його підняти, я хвилювався, що можу пошкодити його маленькі кістки».

Наталія народила сина в київському перинатальному центрі, одному з 33 закладів охорони здоров’я, яким UNFPA надав життєво важливі ліки, матеріали та обладнання для репродуктивного здоров’я під час війни. За останні чотири місяці понад 70 метричних тонн було розподілено серед медичних установ у містах, охоплених війною, по всій країні, що забезпечило доступ до медичних послуг матерям та новонародженим, включаючи невідкладну акушерську допомогу. UNFPA також підтримує три мобільні клініки у Києві, Вінниці та Львові, де гінекологи і медсестри працюють з найнагальнішими потребами жінок у сфері сексуального та репродуктивного здоров’я.

UNFPA тісно співпрацює з Урядом України та партнерами, щоб гарантувати, що служби сексуального та репродуктивного здоров’я, які є важливими для благополуччя жінок і дівчат, а в деяких випадках і для виживання, продовжують функціонувати, незважаючи на виклики на місцях. Ми зосереджені на тому, щоб війна не позбавляла жінок їхніх прав, у тому числі права народжувати безпечно та з гідністю.

Хоча Наталія зараз вдома в Києві, травматичне народження Артема надто свіже в її пам’яті: 

«Для матері немає нічого гіршого, ніж переживати довгі місяці вагітності, які передували болісним пологам, лише щоб побачити, як ваша дитина бореться за життя”.