Новини

Закон України про соціальні та економічні гарантії у зв'язку із поширенням коронавірусу: право на справедливий суд і видача обмежувальних приписів

6 квітень 2020

2 квітня 2020 року Президент України підписав Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» (№3275) .

Серед його норм є така:

12.  У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492):

3)     Розділ ХII "Прикінцеві положення" доповнити новою частиною 3 такого змісту:

"3. Під час  карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями  49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів,  забезпечення доказів, а також щодо строків звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення,  пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання зави про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред’явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, продовжуються на строк дії  такого карантину."

Прийняття цієї норми було обумовлено тим, що на період карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби було обмежено вільне пересування фізичних осіб, у багатьох місцях припинена або суттєво обмежена робота громадського транспорту. Внаслідок цього люди можуть не мати фізичної можливості дістатися до суду і, відповідно, в установлені судом або законом процесуальні строки не мають можливості виконати ті чи інші процесуальні дії. А згідно ст. 126 ЦПК право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом; документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду. Відповідно, розширення підстав для продовження таких строків на період дії карантину має на меті забезпечити реалізацію особами права на справедливий суд.

У цій нормі йдеться про те, що на період карантину продовжується дія певних цивільно-процесуальних строків. Зокрема:

1) строків, визначених статтями 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325 ЦПК. Ці статті стосуються наказного та позовного провадження (загального або спрощеного). Натомість обмежувальний припис видається у порядку окремого провадження (статті 350-1 – 350-8 ЦПК). Тобто, у цій частині внесені зміни не стосуються питань винесення обмежувального припису;

2) інших процесуальних строків щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, забезпечення доказів,… а також щодо строків звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення,  пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред’явлення зустрічного позову, … заяви про скасування судового наказу … . Ці строки також стосуються позовного провадження, наказного провадження, а не винесення обмежувального припису, яке розглядається у порядку окремого провадження;

3) строків розгляду адміністративної справи – у цьому випадку йдеться про переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто у цій частині внесені зміни не стосуються справ щодо винесення обмежувального припису;

4) строків подання доказів, витребування доказів, а також щодо строків звернення до суду … . Нагадаємо, що відповідно до статей 350-1 – 350-8 ЦПК будь-яких строків подання заяви про видачу обмежувального припису не встановлено; у заяві про видачу обмежувального припису, серед іншого, вже повинні бути зазначені обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності); суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

За загальним правилом, клопотання про витребування доказів судом подається разом із поданням заяви про винесення обмежувального припису. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Внесені до ЦПК зміни дозволяють постраждалій особі клопотатися про продовження строку подання такого клопотання та термін дії карантину, проте, це, звичайно, відтермінує винесення рішення про видачу обмежувального припису. Тому ми б не рекомендували особі, яка подає заяву про винесення обмежувального припису, користуватися цим правом;

5) строків, визначених статтями 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК, а також інших процесуальних строків щодо строків апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами – ці зміни так само жодним чином не погіршують становище постраждалих осіб, в інтересах яких винесений обмежувальний припис, оскільки відповідно до законодавства, рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Наведене чітко свідчить, що внесені до Цивільного процесуального кодексу України зміни покращують можливості фізичних осіб реалізувати своє право на справедливий суд, і не містять жодних підстав для відтермінування судами розгляду заяв про видачу обмежувальних приписів.